З приходом до влади в Україні коаліції на чолі з Партією Регіонів та її вождем Яну-ковичем, пост міністра освіти України дістався Дмитру Табачнику – відвертому українофобу й ворогу незалежности України. За сталінсько-брежнівських часів, як видно з сучасних поглядів Табачника, він – патріот антинароднього геноцидарного режиму СССР.
За зоологічну відданність Табачника колоніяльному минулому сучасні кремлівські боси домоглися від президента Януковича призначення Табачника на пост міністра освіти України. Яка підступна ідея криється за цим призначенням?
Відчуваючи, що Україна може назавжди вийти з-під старшобратньої опіки Москви, Кремль добачив у особі Табачника людину, яка може повернути хід історії у бажаному для московських узурпаторів напрямі. І Табачник з радістю взяв на себе цю антинародню місію.
Москві треба, щоб нелюдські факти історії, факти геноциду українського народу, здійснювані століттями кремлівськими володарями, витерти з пам’яті нашого народу, засліпити молоде покоління українців байками про спільну російсько-українську історію, про “дружбу народів”, розквітлу на горах трупів.
Ненаситний московський вовк, вигодований на крові та муках десятків народів, убравши овечу шкуру, хоче повернути собі таку ласу жертву – Україну й обернути українців на таких же рабів, на яких Путін та Медведів обернули росіян. У цих людожерських планах Кремль дістав невтомного помічника і поплічника Дмитра Табачника. Завдання Кремля таке: виховувати українців патріотами не України, і не Росії, а патріотами режиму Сталіна, роль якого перебрали Путін з Медведівим.
З перших днів на посту міністра освіти України Табачник почав переробляти підручники історії. Предмет історії у школах незалежної держави мусить виховувати молоде покоління патріотами своєї країни. Чи є у світі така незалежна держава, яка виховує своїх громадян патріотами не своєї землі, а патріотами іншого, на ділі, ворожого режиму?
Чи міністер освіти України дбає про виховання патріотів України?
Патріот незалежної держави мусить діставати на лекціях історії правду, а не бути задурманеним брехнею. Історію призначено давати молодому поколінню правдиву картину взаємовідносин між владою та народами протягом перебігу світових подій. Саме цього –правди – міністер освіти не хоче вчити дітей. Міністер освіти учить дітей неправди, але це не місія міністра освіти. Це місія агента чужої держави.
Першим ділом, Табачнигк став заперечувати штучну природу сталінського Голодомору, чого він не заперечував протягом попередніх президентів, стараючись, як і решта регіоналів, зображати з себе патріота України, тримаочи за пазухою камінь антиукраїнських, антинезалежницьких планів.
Табачник викинув з історії України факти боротьби українського народу за свою незалежність, факти про героїв-козаків, факти про революційні дії українців на Східніх та Західніх землях у революційні часи 1917- 1922 рр. Він викинув з підручників факти про Холодноярську республіку, про крутянських героїв, про героїчні дії повстанців УПА, про боротьбу за незалежність України С. Бандери та Р. Шухевича і про Помаранчову революцію.
Бачивши слабку реакцію української еліти на свою зрадницьку діяльність, Табачник довершив свій план – виключив предмет “Історія України” з навчальних програм загальноосвітніх шкіл. Нема історії України, значить нема і України. Це те, чого до нестями жадає Путін: він практикує у своїх виступах милу його серцю назву Малоросія. Малоросія – це вигадка Петра Несамовитого, і Путін хоче цю назву відродити. Але для цього йому треба помочі Табачника. Табачник це зробить. Не буде України – буде Малоросія. Табачник кладе фундамент для наступного кроку: проголошення України Малоросією. Цей крок має здійснити нечесно обрана Верховна Рада у жовтні ц.р.
Нащо Путіну ця реформа?
Бо він хоче бачити українців у тих самих постолах, у яких він узув росіян. За патріотичними великодержавними ідеями про “русский мир”, якими він оплутав росіян, лежить нехитра вигадка – закріпити досмертно своє панування в Росії. У Путіна нема вибору: якщо він допустить демократичні вибори, його не оберуть, а раз так, то його жде доля Чаушеску, Мубарака, Мілошича і Каддаффі. І він затуманює росіян шовіністичним дурманом, щоб не розділити долю Каддаффі. І жде, коли до рабів росіян буде приєднано й рабів українців. На це він має надійного партнера – Табачника. Він не довіряє Януковичу. Янукович не дуже хоче стати наступною жертвою Путіна.
Але хай собі як знають. Нам треба думати про себе. Чи хочемо ми стати рабами шовіністичної маячні кремлівських ліліпутів?
Якщо ми не зможемо усунути Табачника сьогодні, завтра будемо рабами у милій серцю Путіна Малоросії. І будуть рабами не тільки українці україномовні, будуть рабами й українці російськомовні, будуть рабами і росіяни в Україні, як і росіяни в Росії. Рабами злочинців і Табачників.
Чи ми хочемо цього?
Святослав Караванський