Ми вже піднімали питання про скандальне корупційне рішення Луцьких депутатів надати ТзОВ «Луцькмістобуд», що належить бютівцю, екс-депутату Т.Павлюку, земельну ділянку для будівельного майданчика в самому центрі Старого міста в Державному історико-культурному заповіднику на вул. Кафедральній, 13. Сьогодні хочемо познайомити вас з «героями» цієї оборудки, які уможливили продовження знищення національної пам’ятки Волині. Ось результати голосування з цього питання:
Як казав герой одного фільму: «картина маслом». Із 51 луцького, пробачте, обранця, «за» проголосували 26, 13 – «утрималися», 1 – «проти», 11 – відсутні. Незважаючи на позицію закону, фахівців, громади і здорового глузду, апетити мажорів вдалося нарешті задовольнити. Першим це зробив колишній мер Б.Шиба, який за 5 років своєї каденції так і не спромігся навести лад ні в місті, ні в заповіднику.
Саме він колись незаконно надавав у суборенду цю ділянку своєму колишньому однопартійцю і наполегливо проштовхував це рішення через сесійний зал міської ради. Натискаючи кнопку, забув шановний пан, як ще кілька місяців тому, протираючи штанці об кабінетні крісла Волинської адміністрації на посаді керівника одного з управлінь, обіцяв допомогти мешканцям прилеглих до цієї ділянки будинків, коли вони шукали справедливості у чиновницьких кабінетах. Тоді він навіть допомагав їм писати заяву на ім’я «губернатора»… Не питайте, чому заплакані його очі. Мабуть, вхопив дідько і колишнього соратника Шиби, БЮТівця й екс-секретаря міської ради А.Бірюкова. Геть забув він порадитися з цього приводу зі своєю патронесою у «Європейській партії» О.Голєвою, якої, як на зло, не виявилося в сесійній залі. А варто було. Адже пані Олена мешкає за кілька метрів від цієї злощасної ділянки і була категорично проти її забудови. Тож, за звичкою, озирнувшись на начальство, він вслід за своїм колишнім патроном сумирно проголосував «за». Підтримав екс-шефа й інший БЮТівець В.Гриб та ще кілька депутатів минулої каденції, які отримали «за заслуги» земельні ділянки під приватну забудову. Не голосували С.Григоренко, В.Нікітюк, А.Пекарський, О.Семенюк, С.Цимбалюк. Не додала свій голос до БЮТівської партійної скарбнички і начальник відділу туризму управління міжнародного співробітництва та туризму Наталія Бунда. Кому як не їй знайома жахлива ситуація в заповіднику. Відома вона і колишньому заступнику Б.Шиби Анатолію Пархомюку. Він, на відміну від інших, не підтримав позицію свого «колишнього». Надали свої «за» і депутати, які пройшли під стягами «Фронту змін». Хоч нині цей проект позиціонує себе як нова патріотична сила, підходи, з огляду на позиції її деяких представників, і досі залишаються такими, як були.
Найбільшу організованість у вирішенні питання “дерибану” проявили і «політичні друзі» – «патріотична» фракція ВО “Свобода” і «провладна» Партії Регіонів. Луцькі «націоналісти» і «регіонали» майже одностайно підтримали як і ганебну «мерську оборудку» щодо «блатної» приватизації останнього найбільшого об’єкту комунального майна – кінотеатру “Промінь”, – так і шматування землі національного заповідника. Троє з 4-х в Партії Регіонів (відсутній Л.Лаба) та 7-ро з 9-ти у “Свободі” подарували своє заповітне «за» волинським “мажорам”. Не голосував тільки Сергій Сівак та Андрій Калахан, якого просто не було в залі. Що ж, таке братання в бізнесових питаннях на фоні повного ігнорування позицій своїх лідерів, мабуть, стає природнім. Одні відкрито й нагло ігнорують позицію свого лідера В.Януковича щодо збереження культурної спадщини, висловлену ним 11 листопада 2011 року на засіданні Громадської гуманітарної ради. Другі – надто далекі від ідейних цінностей та програмних пріоритетів, що декларує лідер “Свободи” О.Тягнибок. Втім, від ненависті до політичного кохання – також тільки крок… Головне – чим воно підмазане… Хай там як, але хорове «націоналістично-регіональне одобрямс» в цій корупційній оборудці важко сприйняти.
Хто “поплутав” уродженця смт. Мар’янівки Горохівського району, тимчасово не працюючого керівника «свободівської» фракції Святослава Боруцького та його колег, нам невідомо. Може знову якийсь «москаль» чи «жид», а може, як завжди, підступний зелений доляр…? Лишається лише здогадуватися. Достеменно відомо, що на ситуації навколо цієї земельної афери і обласне, і міське керівництво партії добре зналося. На «віртуальну» партійну приймальню на сайті Луцької міської ради звертались і представники Комітету захисту національної спадщини Громадської Ради Волині. Проте пан С.Боруцький так і не знайшов часу зустрітися з ними. Тож, на відміну від свого попередника пана В.Конського, який неодноразово висловлював свою позицію щодо зловживань в заповіднику, він зумів лише задерти догори страусячий хвіст, зайнявши не гідну для свідомого українця і небезпечну для чоловіка пташину позицію. Якщо людина, яка очолює комісію міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, депутатської діяльності, етики та регламенту, підтримує корупційні афери, то що вже казати про інших…
Випробування владою проходять не всі, а ліберальні цінності та шкурні інтереси виявляються, на жаль, для сучасних націоналістів вищими і зрозумілішими, ніж національні. Якщо позиція і пріоритети «свободівського» партійного спонсора О.Чернецького, товариша забудовника Т.Павлюка, всім зрозуміла, то відсутність принциповості і компетентності в його колег просто вражає. Можливо ми побачимо її тоді, коли вже нарешті будуть перейменовані всі вулиці та встановлені всі пам’ятники… Може тоді нарешті зауважить шановне панство, що, крім віртуальних історичних справ, є ще й реальні, які вимагають не тільки доброї горлянки, але знань і фаховості. А замість лобіювання чужих та своїх бізнес-інтересів може варто нарешті зосередити увагу на масовому знищенні національних святинь, розвитку національної культури, мови та зловживаннях місцевої влади й, зокрема, колег… Соромно, що представники фракції ВО “Свобода”, від яких лучани чекали принциповості, дії та патріотизму, дарують нам лише гасла, чвари та розчарування. І щодалі – тим більше…
Скандали навколо луцьких чиновників і депутатів тільки розгоратаються. Тож ми, висвітлюючи справжні обличчя під масками, докладемо всіх зусиль, щоб цей вогонь очищення горів дедалі яскравіше.