Міністра освіти упіймали на маніпулюванні фактами про російськомовні школи Києва. Табачник занизив кількість закладів з російською мовою навчання і заявив, що «місцеві органи влади бояться, як би не підставитися під вогонь націонал-патріотів».
Міністр освіти та науки Дмитро Табачник стверджує, що в лівобережних районах Києва немає жодної школи з російською мовою навчання, хоча насправді на лівому березі розташовано п’ять таких навчальних закладів. Про це в статті для ZN.UA пише оглядач з питань освіти Оксана Онищенко.
Як відомо, Табачник в інтерв’ю тижневику «2000» заявив що «батьки в Києві штурмом беруть міністерство, запитуючи, чому не можуть віддати дітей до російських класів». «Місцеві органи влади бояться, як би не підставитися під вогонь націонал-патріотів, які в усьому бачать крамолу і діють за принципом „не пущать“. А проблема колосальна — в Києві понад 1000 батьків возять школярів з лівого на правий берег, бо не можуть знайти на лівому жодної російської школи та гімназії», — додав Табачник.
Насправді ж, за даними Головного управління освіти і науки КМДА, в Києві нараховується сім шкіл з російською мовою навчання і дванадцять з російськомовними класами. П’ять із цих дев’ятнадцяти навчальних закладів розташовані в лівобережних районах столиці. Про такі «невигідні» для себе дані міністр промовчав.
Крім того, у рейтингу найкращих шкіл Києва, опублікованому на початку цього навчального року виданням «Сегодня», визначено двадцять п’ять навчальних закладів столиці. З них лише чотири (і то не з вищих рядків рейтингу) розташовані на лівому березі. Тому багато батьків, які хочуть навчати дітей у престижних школах з українською мовою навчання, також возять своїх дітей на правий берег. Але їх міністр не помічає, зазначила оглядач ZN.UA.
Подробиці читайте в свіжому номері видання «Дзеркало тижня. Україна» в статті Оксани Онищенко «Як міністр освіти маніпулює фактами про російськомовні класи».
Табачнік не усвідомлює, що кожен його гріх брехні не записується йому, як добра справа у “Книзі Життя”. Здається, так по юдейськи називається та невидима таблиця обліку справ єврея на землі. Але поряд з тим він не усвідомлює докінця й те, що у видимих земних “книгах” ( включно з Інтернет виданням “Майдан”) таки нотується уся його “доброчинність” досить копітко. Нехай зробить висновок, що скоро за це треба буде відповісти і не перед кривосуддям.