26 квітня до Дня пам’яті аварії на Чорнобильській АЕС, після так званої зради Андреєвим інтересів чорнобильців, відбувся черговий мітинг, який підтримала певна частина представників опозиційних сил та громада. Одні із найефективніших мобілізаторів громад стали керівники ВГО “Ветеранів Чорнобиля” харків’яни Петро Прокопенко та Володимир Проскурін. Слід нагадати, що саме цих двох чорнобильців, які стали на захист громади, минулого року було заарештовано, і ще й досі ведеться безперервне переслідування з боку влади.
Коротко про затримання Прокопенка:
Петро Прокопенко мав прибути на всеукраїнську тринадцяту конференцію ВГО ” Союзу Чорнобильців України” , яка відбувалася в Київській області. Зокрема, він був одним із запрошених делегатів. На порядку денному стояло питання про переобрання Президента ВГО інвалідів “СЧУ”.
Слід відмітити, що усі добре знали, що саме він має намір виступити проти підтримки кандидатури пана Андреєва, адже останній доволі вигідний владі, зокрема панові Клюєву, якому було доручено займатися цим важливим питанням.
Тому, саме через це, біля санаторію “Журавонька” у присутності чорнобильців, під’їхав автомобіль, із нього вийшов співробітник Харківського, ще раз наголошую, не Київського, бо це відбувалося у Київській області, а співробітник Харківського управління карного розшуку, який попросив пред’явити Прокопенка свої документи. Заглянувши до документів, після зрозумілого жесту, підійшло ще двоє осіб, які заламали ярому опозиціонеру руки за спину та швидко вкинули до автівки. Ті що стояли поруч із Прокопенком біля воріт санаторію, так і не зрозуміли, що це відбулося, і що їм робити далі? Після цього, Прокопенка відвезли до Харківського РВД де три години допитували.
Цього ж дня було затримано у шість годин ранку на виході із свого помешкання його колегу пана Проскуріна, У подальшому, коли Прокопенко подав до суду, слідчі написали, що активіст сам попросився, щоб його хлопці підвезли до Харкова, а вони начебто випадково проїжджали повз згаданий санаторій на території якого відбувалося зібрання чорнобильців.
Натомість, цього ж дня, все ж таки вдалося вийти на сцену і висловити свою негативну думку стосовно Юрія Андреєва полковнику у відставці Мокрому Анатолію із міста Кременчука, але не давши договорити, його, можна сказати “зняли ” зі сцени. Зробили це, більш ймовірніше люди Клюєва.
Тож, 26 квітня 2012 року, після того, як закінчився мітинг, я вирішила провести із Прокопенком та Проскуріним інтерв’ю. Присіли поговорити на території паркової зони неподалік від ВРУ. Відразу біля нас присів на лавці молодий, але доволі підозрілий хлопець. Прокопенко показав жестом, що за ним спостерігають. Щоб довести мені, що це дійсно правда, запропонував пішки прогулятися Києвом по різним вулицям.
Разом із нами в якості свідків пішли: Раїса Шматко, Євген Литовець, та ще один чоловік, якого ми називати, без його дозволу, не можемо. Протягом двох годин, ми разів двадцять навмисно доходили до середини вулиці, та розвернувшись йшли у іншому напрямку.
По іншій стороні постійно ходив той хлопець, який сидів із нами на лавці, але він був не “одиноким” . До нього постійно підходило по двоє осіб, яким він давав якісь вказівки, і ті хто до нього підходив без відриву потім ходили за нами. Ми разів п’ять змінювали вулиці, намагалися відірватися від них, але нічого не виходило. Вони з’являлися, то з переду, то йшли по протилежній вулиці, і завжди метрів за 100 від нас.
Після цього, я запропонувала Прокопенкові розділитися, щоб відзняти на відео те, як за ним спостерігає хлопець в темно-сірій блузці. Див відео, бажано починати дивитися із середини запису, зверніть свою увагу на те, що хлопець, який побачив, що я його фіксую на відеокамеру, спочатку повернувся, потім побачивши мене, ще раз повернувся і відразу почав тікати.
httpv://www.youtube.com/watch?v=bgKOfNK1wrY
Цей же ж хлопець, обійшовши за нами ціле коло, знову з’являється на цій вулиці, і я знову фіксую його у цьому ж місці через пів години.
Див відео.
httpv://www.youtube.com/watch?v=QUj8Ipd8cpY
Після цього, я відкрито перейшла на ту протилежну сторону по якій прямував той, хто роздає вказівки, та почала демонстративно фотографувати його обличчя. Він почав відвертатися, але не сказав жодного слова. Я підійшла ще ближче. Запитала, хто дав вказівку вести спостереження за Прокопенком та Проскуріним? – У відповідь ні слова, чого й слідувало очікувати. Знову розвернувшись він швидко почав тікати від мене, що видно на самому фото. Див фото
Прокопенко говорить, що це було демонстративне спостереження, і що саме таким чином влада хоче їх залякати. На його переконання : ” Людське терпіння не безмежне, і днями вони можуть знову вийти мітингувати, але їх буде значно більше” .
Ірма Крат
головний редактор газети “Свобода слова”
