Євро-2012 закінчилося в Києві на високій ноті, – перемогою збірної Іспанії та екстравагантним феєрверком. Українці шумно святкували на вулицях до пізньої ночі, радіючи, що їхня країна приймала у себе такий престижний футбольний турнір.
Перед початком Євро 2012 Amnesty International підняла низку проблем прав людини в країні, відзначивши, зокрема, що брутальна та корумпована міліція представляє собою серйозну загрозу для багатих європейців, які планують відвідати футбольний чемпіонат.
Ми розповіли про численні випадки, коли міліція пропускала струм, душила або жорстоко била своїх жертв для того, щоб вимагати гроші, отримати зізнання або лише тому, що затримані були представниками іншої національності чи іншої сексуальної орієнтації.
Протягом чемпіонату іноземні фанати уникнули такого ставлення. Так як же українській владі вдалося довести цю жорстоку, погано обладнану і недостатньо фінансовану силу до рівня правоохоронного органу, здатного ефективно забезпечити правопорядок під час великих спортивних подій? Відповідь, звичайно, ніяк.
За даними джерел в міліції, співробітники отримали вказівку не чіпати іноземних фанатів – «не рухайте їх».
Українцям, які скаржилися на порушення громадського порядку (сечовипускання, вандалізм, словесні образи), ставилося запитання: “хто робить це, українці чи іноземці?” Якщо відповідь була “іноземці”, міліція відмовлялась виїжджати на виклик. Фанати, які почали бійку коло Олімпійського стадіону в Києві, були оточені міліцією, але міліціонери не втручались, лише зачекали поки бійка припиниться.
Між тим зі пересічними українцями міліція поводиться як завжди, навіть у містах Євро 2012. 8 червня в Донецьку три молоді жінки були побиті і зазнали сексуальних образ зі сторони міліціонерів, які змушували їх зізнатися в тому, що вони, начебто, обікрали швейцарця.
Олександр Кудімов, голова громадської організації “Верховенство права”, що знаходиться у Донецьку, сказав нам, що після того, як він допоміг жінкам офіційно поскаржитися на жорстоке поводження, міліція зробила заяву для місцевих ЗМІ, у якій назвала його сутенером. Батькові двох жінок погрожували, а на третю жінку напав невідомий чоловік у під’їзді її будинку та попередив її, щоб вона припинила скаржитися.
У цьому ж місті 17 червня донецькі правоохоронці зґвалтували чоловіка міліцейською палицею і жорстоко побили його після того, як він був затриманий на вулиці за вживання алкоголю у громадському місці. Його брат розповів нам, що міліціонери вимагали 200 доларів США за його звільнення. Йому зробили декілька операцій в спробах відновити його внутрішні органи, і він все ще перебуває в лікарні зі струсом мозку. З п’яти міліціонерів, як за повідомленнями, катували його, тільки один був арештований – чотири інших продовжити роботу в якості співробітників міліції.
У той час як суворої вказівки зверху достатньо, щоб стримувати міліціонерів, коли йдеться про іноземних уболівальників, очевидно, що набагато більш радикальні заходи повинні бути вжиті аби позбавити українців від насильницьких зловживань з боку тих, хто повинні служити їм і захищати їх.
З жовтня минулого року ми наполегливо закликали уряд створити незалежний орган для розслідування злочинів вчинених міліціонерами, і здається, що, можливо за допомогою репортажів міжнародних мас медіа до Євро 2012, ця ідея, нарешті, отримала певного розвитку.
31 травня ми обговорювали створення такого органу з розслідування скарг на дії міліції з Андрієм Портновим, керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України. Він зіграв важливу роль під час ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу України, який повинен вступити в силу в жовтні. Новий кодекс по праву вважається великим кроком вперед в порівнянні з попереднім, нездоровим пережитком радянської епохи.
Він зконтактував нас з організацією, що розробляє законопроект, який регулюватиме діяльність Державного бюро розслідувань, розпливчаста концепція якого передбачена у новому кодексі.
Залучаючи експертів з Данії, де новий орган з розгляду скарг на поліцію почав діяти у січні 2012 року, зараз ми працюємо разом в цілях формування цього Бюро в якості ефективного інституту, який може приборкати існуючу епідемію міліцейської злочинності.
Хоча ще занадто рано говорити про те, чим буде Державне бюро розслідувань, коли законопроект, який регулюватиме його діяльність, буде поданий в парламент, але можливість створення такого органу є проблиском надії для України.
Нинішня влада, і ті, хто будуть управляти країною після жовтневих виборів, мають шанс показати, що вони серйозно ставляться до необхідності перетворення паразитуючої міліцейської сили в орган, що насправді служить громадськості. А створення дійсно незалежної інституції з розслідування злочинів міліції буде великим кроком у правильному напрямку.
Макс Такер, координатор кампаній Amnesty International по Україні, з Києва
