Це те, що відбулося 3 липня в Верховній (з)Раді з (у)мовним законом.
Не намагайтеся читати між рядків, чи шукати якусь таємну гру прихованих ляльководів.
«Ми развели их как котят», «Оцените красоту игрьі» – прямо кажуть народні депутати від влади, які 1. мають владу, 2. демонструють всім, що її мають, 3. віддавати не збираються.
Купа інтелектуалів дивується, нащо регіоналам той закон? І не чує їх пряму мову, або не розуміє їх язьік.
«Ми обіцяли це виборцям», «це вам за оражневую революцію!» – це ж кажуть не бабки на базарі, а законодавці, які успішно проштовхують свої безграмотні писульки в статус закону. І чомусь інтелектуали їм не вірять і шукають приховані мотиви.
А ніхто більше вже не ховається. «Ми (влада) робитимемо що захочемо і як захочемо, а ви це покірно знесете» – от яке послання народу принесло ухвалення (у)мовного закону. Звісно для цього послання можна було обрати будь який закон, але в силу психології сприйняття мовного питання і рефлекторної реакції на нього, обрали саме його. Щоб краще дійшло послання.
Чому закон (у)мовний? Тому що процедура його ухвалення була порушена найзухвалішим чином за всю 21 річну історію українського парламентаризму. Спочатку його не внесли в порядок денний на узгоджувальній раді, потім спробували внести в сесійній залі – не вистачило голосів, потім взагалі скасували процедуру обговорення правок до законопроекту, по ходу зачинили ложу преси і нікого туди не впускали. Ну про такі дрібниці як неособисте голосування я мовчу. Але тут пішли вже напролом, тупо відсунули від пульта заступника спікера і натиснули за нього кнопку «за». А щоб знав своє місце у параші, як всі!
Те що цей закон отримав негативне експертне заключення і висновок профільного комітету – та кого воно гребе? Взагалі парламентська процедура вже нікого, крім навіжених типу нас давно не гребе… Але щоб за один раз порушити ВСЕ, що можна, такого ще не було.
І сьогодні Верховна (з)Рада штампує навіть міждержавні угоди 70 кнопкодавами. Раніше вони собі цього не дозволяли і скликали навіть своїх мільйонерів на голосування міждержавних угод. А сьогодні все – маски скинуті, можна вдягти малинові піджаки і треніки і бути, нарешті, самими собою. Вони – пацани на районє, їм все можна.
Примітно що (у)мовний закон вводить поняття «самоуправна одиниця», тобто фактично легітимізує самоуправство. Яке вже продемонстровано парламентом.
Що далі? Заборонити доступ журналістів в будівлю, вимкнути трансляцію телеканалу «Рада», який і так сором’язливо вибирає такі ракурси, щоб не було видно порожнього залу, ухвалити БУДЬ ЯКИЙ закон…. Про будь що, вже не про мову. Наприклад, сьогодні вже…
Повідомляє Леся Оробець
Порожні стільці нардепів продовжують штампувати протиправні рішення. У тому числі, стосовно прийняття сумнозвісного законопроекту 9634, який закриває журналістам інформаційний доступ до корупційних оборудок у сфері держзакупівель.
Ось так “більшість” проголосувала закон 9634, яким сховала розкрадання 250 мільярдів грн. закупівель державними підприємствами. Запам’ятайте ці обличчя, струджені фальсифікацію голосування. Дякуючи їм тепер клептомани Януковича щороку крастимуть мінімум на 70 мільярдів грн. наших податків більше. В залі фізично присутні 73 депутати (разом з Мартинюком). Їх можна перерахувати на відео. Цього разу кожен кнопкодав обійшовся нам в 1 мільярд грн.
Деякі інтелектуали пишуть, що то відбувається «під шумок» мовної теми. Ні. Це прямий наслідок вчорашньої демонстрації сили. Яка пройшла безкарно. І це продовжуватиметься й надалі.
Вже і порядок обрання голови ВР змінили, і може, поки я писатиму цю статтю, Чечетова 70 кнопкодавів вже і головою обрали…
А хто їх зупинить? Люди, які пишуть довгі тексти на тему «чому я не піду на Майдан» чи «яка погана опозиція»?
Ми, майданівці, можемо докоряти читачам і громадським діячам, чому вони нас не підтримали минулого року, коли ми пройшли весь легальний шлях боротьби з не особистим голосуванням в ВР. Нас питали – а яка різниця, що зміниться від того, що голосуватиме хтось сам чи ні?
І відповіді наші люди не чули – головне що зміниться, це відчуття безкарності, того, що на закон можна покласти. Як на горі, так і в низу вертикалі влади. І ця безкарність таки поширювалася, і вчора відсвяткувала день перемоги. Слідкуйте за новинами, почалося вже і на місцях…
Чи змінилося б щось, якби минулого року нас було тисяча, хто закидав суди і прокуратуру зверненнями по справі неособистого голосування? Не знаю. Можливо.
Але я точно знаю, що якщо не демонструвати зараз свою незгоду, спротив «самоуправним одиницям», то буде набагато гірше, ніж зараз. Для прикладу можна глянути на стан громадських свобод в Білорусі, Росії чи Узбекістані… Ви не вірите, що в нас може бути гірше? Так от я вам гарантую, що може. Як людина, що 7 років тому написала такий текст на тлі революційної ейфорії, я можу трохи претендувати на роль Касандри.
Тому навіть якщо вам гидка українська мова, але не байдужа власна свобода, підтримайте тих, хто сьогодні виходить на Майдани. Їх мало, їм не вистачає вашої підтримки. Вони там і за вашу свободу, навіть якщо ви цього поки не розумієте…
ПС. Терміну Верховна (з)Рада вже стільки років, що й згадати не можу. Перша згадка на «Майдані» датується… днем його початку. Але він досі актуальний. Незабаром якісь вибори все одно відбудуться, так може хоч раз напружитися і прибрати ту злощасну літеру (з)?
Наталка Зубар
