Конституцією України визначено (ст.76), шо народні депутати України “обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права”. Згідно зі ст.3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Високі Договірні Сторони зобов’язуються проводити вільні вибори….”.
Принципам вільних виборів та рівного виборчого права кореспондують засадничі норми Закону України “Про вибори народних депутатів України”:
Стаття 3 гарантує всім кандидатам і партіям-суб’єктам виборчого процесу “рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі”, що забезпечується, зокрема: “забороною привілеїв чи обмежень за ознаками <…> майнового стану”, “забороною використання кандидатами у депутати, партіями – суб’єктами виборчого процесу під час фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів виборчих фондів”.
Стаття 6 декларує, що “вибори депутатів є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі <…>, Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню <…> волі виборця, забороняється”.
Таким чином Закон реагує на вочевидь різні фінансові, майнові можливості різних кандидатів та партій, а також визнає обман і підкуп небезпеками для вільного формування волі виборця, делегітимізуючи такі і подібні дії.
У практичну площину вказані принципи переводить п.13 ст.74 Закону “Про вибори…”, забороняючи “проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей”.
Цей самий пункт Закону також визначає, що “така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців”.
Отже:
1. Кандидати, партії-суб’єкти виборчого процесу можуть законно надавати виборцям, закладам тощо лише товари, кожен з яких (а не упаковка, пакет тощо) містить візуальні зображення назви, симоліки, прапора партії, за умови, що загальна, сукупна “вартість таких товарів” не перевищує 3% мінімального розміру зарплати, тобто на сьогодні 33 грн 06 коп., з 01.10.12 – 33 грн. 54 коп.
2. Непрямим підкупом виборців є як “надання благ”, яке супроводжується прямими закликами голосувати “за” чи “проти”, так і “надання благ” зі згадуванням назви партії чи імені кандидата, а також “надання благ” у будь-який інший спосіб чи у будь-якому іншому контексті “з метою спонукання виборці голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію – суб’єкта виборчого процесу” (що є передвиборною агітацією – п.1 ст.68 Закону “Про вибори…”).
3. Якщо “блага” надаються неперсоніфіковано, себто не конкретним громадянам чи то юридичним особам, а широкому чи то невизначеному колу осіб (наприклад, дитячий майданчик “від кандидата” у дворі багатоповерхівок тощо) – це також є “непрямим підкупом”. Закон не обумовлює, що для кваліфікації як підкуп те “надання” має відбуватися безпосередньо з рук до рук, з рахунку на особистий рахунок тощо, натомість важить безоплатність/пільговість плюс очевидна під час виборчого процесу мета “спонукати голосувати за”.
Вільного вам волевиявлення!
Олександр Северин, к.ю.н. “Майдан-Моніторинг”
І коротке відео в тему