У рамках здійснюваного Інформаційним центром “Майдан-Моніторинг” щорічного дослідження стану дотримання в Україні права на мирні зібрання ми спитали у Державної виконавчої служби України:
1. Кількість випадків відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень судів про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
2. Кількість випадків залучення державними виконавцями працівників органів внутрішніх справ для проведення виконавчих дій за рішеннями судів про обмеження реалізації права на мирні зібрання.
3. Кількість випадків залучення державними виконавцями працівників Міністерства надзвичайних ситуацій для проведення виконавчих дій за рішеннями судів про обмеження реалізації права на мирні зібрання.
На нашу думку – нічого складного. Незаперечно, що державний орган, який щось робить, мусить знати, що саме він робить. Проте, як виявилося, це не так.
Мабуть, таке є можливим лише у теперішній Україні: орган державної влади не знає (або робить такий вигляд), чим займається і його це, як виглядає, не надто і цікавить.
Можна додати, що випадки відмови державними органами у наданні інформації у зв’язку з “відсутністю звітности” та тим, що “інформація не створювалася” (?!) почастішали, на наше враження, з набранням чинности Законом України “Про доступ до публічної інформації”, який дехто подає, як великий “успіх громадянського суспільства”.