Треба знати, з ким дружити

Через корупцію у силових структурах у Полтаві четвертий рік повільно хоронять просту кримінальну справу
30 листопада 2009 року розділило життя 44-річного охоронця ТОВ «Стар Лайн», яке займається продажем і сервісним обслуговуванням автомобілів «Тойота», Віктора Токаря на «до» і «після». Цього дня близько 10-ї години ранку співробітниця повідомила, що невідомі ззаду корпусу спилюють залізну драбину.

Але як тільки він наблизився до зловмисників, ті втекли. Втім, через деякий час Віктор побачив, що злодюжки таки допилюють драбину.

Він натиснув «тривожну кнопку».

Мобільна група відділу державної служби охорони приїхала, розповідає В.Токар, флегматичними поглядами колеги з ВДСО обвели місце злочину, мовили щось на зразок: «Пиляють? Ну й хай собі пиляють…» і поїхали. Тоді Віктор доповів про цю ситуацію директору фірми й начальнику служби безпеки.

Однак коли на ходу вголос обурюючись, що злочинці нині так знахабніли, що вже крадуть серед білого дня, вони наблизилися до злодюжок, які вже й не думали втікати й спокійно продовжували свою брудну справу, один з ворюг сказав, що зараз з ними поговорить «людина з прокуратури» і вони «заткнуться».

Він і справді зателефонував комусь зі свого мобільного, але «людина з прокуратури», поговоривши з грабіжником, відмовилася говорити з посадовими особами «Стар Лайн».

Віктор припустив, що пацани блефують, лякаючи прокурорами, бо невже останні можуть опуститися до такої ницості, щоб покривати подібні крадіжки?! А тим часом крадії, приправляючи мову добірним матюччям, пообіцяли «розібратися» з охоронцем.

Десь після 16-ї години, коли В.Токар увімкнув на охоронюваній території освітлення, його хтось окликнув. Але обернувшись, він отримав від кремезного високого молодого чоловіка страшний прямий удар в обличчя.

Віктор упав заюшений кров’ю, але відчув, як незнайомець шарить у нього по кишенях. Пізніше виявиться, що зникло 120 гривень, які він узяв з дому, щоб купити дитяче харчування для 3-місячної донечки.

«Швидка допомога» забрала Віктора в лікарню. А на його заміну начальник служби безпеки фірми Валерій Хвостій викликав іншого охоронця – Ігоря Кочеткова.

І того ж вечора Ігор переглянув запис відеоспостереження, на якому чітко було видно, що до воріт фірми під’їжджає «Тойота», з якої виходять троє чоловіків: двоє одразу йдуть в офіс «Стар Лайн», а один підходить до охоронця, з розмаху б’є його в обличчя, але не втікає, а теж неквапом піднімається в офіс. Втім, коли Ігор запитав В.Хвостія, що трапилося, той порадив… втратити інтерес до цієї теми.

Віктор Токар потрапив до лікарні в дуже тяжкому стані. Удар був такої страшної сили, що не лише заподіяв струс мозку і перелом носа, а й проломив лобну кістку, дрібні скалки від якої встряли в мозок.

Професійні боксери стверджують, що таку травму голови ударом кулака не нанесеш, тільки кастетом.

Віктор як колишній міліціонер усе ж устиг запам’ятати обличчя нападника, хоча раніше ніколи його не бачив, і блиск чогось металічного на його руці. Аналізуючи напад на нього, зрозумів, що це помста за вранішнє перешкоджання грабіжникам.

Однак його безпосередній начальник В.Хвостій замість моральної підтримки підлеглого, приходячи до нього спочатку у 1-шу клінічну лікарню, а потім у нейрохірургічне відділення обласної, всупереч заборонам лікарів хвилювати пацієнта у важкому стані й у інвалідній колясці, щоразу психологічно тиснув на Віктора, настирно схиляючи його до версії, буцім його побили клієнти фірми на підставі особистих неприязних стосунків. В.Токар категорично не погоджувався, бо за місяць роботи на фірмі не виникло жодного приводу з кимось посваритися.

Дільничний інспектор міліції, який теж приходив у палату, теж радив В.Токарю… не писати заяви до міліції.

Якогось дня В.Хвостій привів до палати високого молодика з чемоданчиком, котрого назвав представником того, хто скалічив Віктора. Потім той «представник» приходив ще кілька разів.

Пропонував йому і його дружині то одну суму, то іншу, та врешті всучив 10 тисяч гривень, від яких Віктор відмовився. Тоді цей «представник» відрубав: «Раз так, більше не отримаєш жодної копійки!»

Як з’ясувалося пізніше, той, хто по-звірячому побив Віктора, – такий собі 26-річний Роман Михайлов, колишній боксер, власник «Тойоти», яка надвечір 30 листопада під’їхала до ТОВ «Стар Лайн», а його «представник», один з двох пасажирів «Тойоти», – Євген Ландар – слідчий прокуратури Полтавської області, син заступника голови Апеляційного суду Полтавської області.

Щоправда, невдовзі після інциденту Є.Ландар звільнився з прокуратури й став адвокатом.

Тільки через два місяці – 1 лютого 2010 року – за фактом нападу на В.Токаря Київським РВВС м.Полтави була порушена кримінальна справа за ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень).

Але вже у квітні 2010 року прокурор Київського району м.Полтави В.Крилов перекваліфікував склад злочину на ч.1 ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), зняв арешт з двох «крутих» автомобілів Р.Михайлова і своєю постановою звільнив його з-під варти (хоч реально Михайлова навіть не затримували).

Ходять уперті чутки, що така прихильність прокуратури коштувала підозрюваному 70 тисяч гривень.

Спочатку Роман Михайлов подався в біга і був оголошений у розшук, але через деякий час благополучно повернувся в рідні пенати, напевно знаючи, що більше йому ніяке покарання не загрожує.
Віктор Токар розповідає, що спочатку слідство вела слідчий Київського РВВС Катерина Селіванова.

Працювала справді сумлінно і якби її не усунули від слідства, завершила б його у стислі строки й передала до суду. Але, мабуть, саме її неупередженість і професійність не сподобалася високосановним покровителям злочинця.

Як офіційно повідомив В.Токаря заступник начальника слідчого управління УМВС України в Полтавській області В.Балковий ще у вересні 2010 року, майор К.Селіванова «притягнута до дисциплінарної відповідальності, а в подальшому звільнена з посади слідчого».

Минуло більше трьох років. Віктору Токарю дали 2-гу групу інвалідності (втрата працездатності – 60%), він постійно лікується, стан його здоров’я незадовільний, жоден нейрохірург не береться витягати з мозку застряглі осколки.

Про влаштування на будь-яку навіть некваліфіковану роботу не може бути й мови, бо навіть у хатніх справах з нього слабий помічник. А його мізерної інвалідної пенсії не вистачає навіть на ліки, не кажучи про забезпечення сім’ї з малолітньою дитиною.

Це, так би мовити, коротка констатація фактів. Можна тільки уявити, що пережила й переживає людина, котра в мирний час йдучи зранку на роботу, повернулася звідти калікою на все життя.

Він не може підняти на руки свою маленьку донечку, бо лікарі заборонили піднімати важче 5 кілограмів, що донька з дружиною більше не бачать його життєрадісним і повним сил, він картає себе за те, що через фізичну безпорадність став тягарем для близьких…

Можна тільки уявити моральні страждання людини, кривдник якої до цього часу на свободі, насолоджується життям, і переконаний, що дружба з «потрібними» людьми робить його недосяжним для правосуддя.

Цей випадок – класична ілюстрація корумпованості правоохоронних органів по-українськи…

Віктор Токар скаржився на гальмування розслідування кримінальної справи куди тільки міг: в обласну й Генеральну прокуратури, обласне управління міліції й МВС.

Прокурор області Андрій Миронов грюкав при Вікторові кулаком по столу й клявся показово покарати і горе-слідчих, і злочинця.

Але В.Крилов став заступником А.Миронова і В.Токар почав отримував хіба ж такі відписки з прокуратури області.
Кримінальна справа, яку з Київського РВВС Полтави після численних скарг потерпілого забрала розслідувати обласна міліція, не лише не наблизилася до завершення, а навпаки.

Як вказує начальник управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Н.Лець у відповіді В.Токарю від 22 лютого ц.р., 27 вересня 2012 року досудове слідство було зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (в редакції 1960 року) – не встановлена особа, яка скоїла злочин.

Отакої! Спочатку особа злочинця була встановлена, він був оголошений у розшук, навіть проводилася очна ставка Р.Михайлова та В.Токаря, на якій той, до речі, категорично відмітав звинувачення у крадіжці 120 гривень: мовляв, у мене грошви такої, що ти й уявити собі не можеш.

Виявляється, через стільки часу у Михайлова з’явилося алібі на 30 листопада 2009 року: нібито у Диканьці його подружка милила йому спину в бані, що підтверджують… вона та банщик. Даних від оператора мобільного зв’язку про те, де саме знаходився абонент Михайлов у момент скоєння нападу, за давністю теж немає.
Також ніхто й не шукає запис відеоспостереження ТОВ «Стар Лайн» за 30 листопада 2009 року.

Як розповідає тодішній колега В.Токаря Ігор Кочетков, через пару змін після дикого побиття В.Токаря, начальник служби безпеки фірми Валерій Хвостій прийшов у павільйончик охорони з якимось чоловіком й забрали з собою системний блок. Коли через деякий час повернули його на місце, то відеозйомки за 30 листопада там уже не було.

Влітку минулого року на допиті у слідчого СУ ГУМВС Е.Регеди Ігор Кочетков опізнав по фото кривдника Віктора Токаря – Романа Михайлова, бо бачив його на записі відоспостереження.

Спитаєте: і що? А нічого. Ні-чо-го!!! Едуард Регеда – відома громадськості Полтавщини персона. Це він два роки тому «вішав» убивство музиканта в Кобеляках на 15-річну Вікторію Санжарівець. І сирота давно б уже «мотала» строк за гратами, якби не журналісти й правозахисники, які повстали проти цього міліцейсько-прокурорського безбашу, підняли бучу на всю Україну й вирвали дитину з їхніх лабет.

Тож абсолютно не дивуюся пану Регеді, який і зупинив слідство: відправити до тюрми невинних і «відмазати» від буцегарні винуватих – це фірмовий стиль полтавських слідчих…

Коли в дію вступив новий Кримінальний процесуальний кодекс України, 14 грудня минулого року Віктор Токар подав нову заяву про злочин. Її внесли до реєстру. Досудове слідство знову проводить Київський РВВС Полтави.

Власне, якщо називати речі своїми іменами, то імітує слідство. Адже хіба можна назвати розслідуванням, коли слідчий телефоном викликає Віктора Токаря «на проведення слідчих дій», а коли потерпілий прийшов, змушує його підписати папір про те, що не має ніяких претензій до… Романа Михайлова.

– До мене надходить чимало скарг громадян на жорстоке поводження в міліції, неналежне розслідування кримінальних справ, – каже народний депутат України свободівець Юрій Бублик. – Я радий, коли вдається допомогти тій чи іншій людині, котрі скаржаться на кричуще беззаконня з боку тих, хто має стояти на варті закону. Однак я глибоко переконаний, що кардинально змінити ситуацію з дотриманням прав людини у правоохоронних органах можна лише змінивши владу в Україні.

Юрій Бублик надіслав депутатське звернення з приводу трирічного зволікання з розслідуванням справи Віктора Токаря на ім’я Генерального прокурора В.Пшонки.

А народний депутат Сергій Каплін, до якого теж звернувся В.Токар, поінформував представництво японського концерну «Тойота» в Україні про випадок у полтавському автосалоні «Тойоти» та дії начальника служби безпеки з приховування злочину.

Людмила Кучеренко