7 травня директор загальних служб Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) Родерік Лідделл (Roderick Liddell) в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” на питання, чи можна вважати арешт Тимошенко політично вмотивованим, відповів: “Суд не дійшов такого висновку”. Публікація мала назву “ЕСПЧ в решении по делу Тимошенко не установил политического мотива ее ареста – официальный представитель суда”.
У такому вигляді новину перетранслювали низка українських медіа. І прочитується вона однозначно: ЄСПЛ розглядав мотиви арешту і встановив, що політичного мотиву не було.
Слід відзначити, що УП подала точну назву: “Політику в арешті Тимошенко не досліджували – представник Євросуду“. А ті, що без роздумів переписали текст з Інтерфаксу, навіть не подивилися у першоджерело – текст рішення ЄСПЛ. Бо якщо б подивилися, не стали би ганьбитися.
Як на мене, це яскравий приклад недобросовісності журналістів, перекручення інформації і маніпулювання думками. Береться ексклюзивне інтерв’ю, текст якого потім не подається, а виокремлюються з контексту окремі цитати, що тлумачаться потрібним чином. Я думаю, що пан Лідделл, який часто коментує важливі рішення ЄСПЛ, був би вкрай незадоволений таким використанням його інтерв’ю.
Про порушення статті 18 в сукупності зі статтею 5 Конвенції йдеться в параграфах 289-301 рішення ЄСПЛ.
Суд відзначив, що заявник, колишній прем’єр-міністр і лідер найсильнішої опозиційної партії, була обвинувачена в зловживанні владою і покарана, і що багато які національні та міжнародні спостерігачі, включаючи недержавні організації, медіа, дипломатичні кола та публічні особи розглядали ці події як частину політично вмотивованого переслідування лідерів опозиції в Україні (п. 296)
Проте ЄСПЛ не розвинув цю тему і взагалі не визначав мотиви арешту Тимошенко. Суду було достатньо визначити, що стаття 18 порушена, оскільки Тимошенко було позбавлено волі з метою покарання за неповагу до суду, що не є підставою для взяття під варту, передбаченою статтею 5 Конвенції.
Це характерно для ЄСПЛ – обмежитися констатацією порушення і не розглядати детальніше природу цього порушення. ЄСПЛ, встановивши порушення одного права, навіть іноді не розглядає, чи мало місце порушення інших прав, про які було заявлено.
Наприклад, в заявах про дискримінацію (стаття 14) разом з порушенням іншого права ЄСПЛ часто-густо констатує порушення цього права і тоді питання про 14 статтю просто не розглядає.
Троє суддів ЄСПЛ, Юнгвірт, Нусбергер та Потоцки висловили спільну окрему думку. Вони погодились з тим, що мало місце порушення статті 18 в поєднанні зі статтею 5 Конвенції в цьому випадку.
Проте вони вважають, що міркування більшості – 4 інших суддів палати – не вирішує основної скарги Тимошенко, яка стосується зв’язку між порушенням прав людини і демократією, а саме, що її утримання під вартою було використане владою, щоб усунути її з політичного життя та запобігти її участі у парламентських виборах 28 жовтня 2012 року.
Далі вони дають детальний аналіз підстав для висновку, що була порушена стаття 18, і, зокрема, доводять наявність політичної мотивації взяття під варту Тимошенко.
Аргументація окремої думки уявляється переконливою і неспростовною. Як на мене, є всі підстави для звернення до Великої палати ЄСПЛ згідно зі статтею 43 Конвенції з клопотанням про перегляд справи Тимошенко в цій частині.
Наявність політичної мотивації при порушенні в сукупності статей 5 та 18 є серйозним питанням щодо тлумачення та застосування Конвенції та важливим питанням загального значення.
Євген Захаров, спеціально для УП
