Одразу хочу сказати про кількість учасників. Ми ретельно підготувалися, вивчили методи підрахунку й полічили всіх присутніх з похибкою максимум 200 людей. Було 3000 (три) тисячі мітингувальників!
Добре, що вийшло так, що всі зібралися за годину і більше до ходи до місця проведення мітингу. Це була година спілкування. Спілкування між приїхавшими на захід, спілкування з лідерами опозиції. На площі перед оперним театром розташувалися відомі політики, і в оточенні прихильників великими колами відповідали на питання, просто розповідали, самі запитували.
Міліція вела себе тихо. По своєму зв’язку все щось незрозуміле бубоніли. Деякі з цікавістю розглядали гостей. З групою міліціонерів стояв і вів бесіду Геннадій Москаль. Емоційна Кужель зібрала довкіл себе велику групу жінок, які час від часу сміялися і аплодували. Михайло Волинець з папером розповідав про проект нового трудового Кодексу, де робітник це раб, який видали «на гора» регіонали.
Обласні політичні осередки роздавали своїм прихильникам прапори своїх сил, накидки. Багато людей приїхали зі своїми плакатами.
Ось в цей час, десь у 15-40, ми й провели перерахунок людей на площі перед оперним театром. Там їх було три (!) тисячі!
Була невеличка делегація з Харкова. Десь біля тридцяти людей приїхали з лідерами. Всі інші були донеччани, мешканці Донеччини. Ми з ще п’ятьма представниками ЄПУ Донеччини проводили постійне опитування: хто, звідки, скільки. Тут був представлений весь Донбас.
У коментарях влади й прибічників владної партії щодо мітингу й приїзду у Донецьк мітингувальників з районів області червоною ниткою проходе питання: «Чого ви їдете до нас у Донецьк? У нас все добре, ми живемо гарно й щасливо! Влада все робить для цього! У нас в місті гарні дороги, цілодобово йде холодна й гаряча вода. У нас краща в Україні Донбас-Арена, і таке інше». А люди, такі ж самі донбасівці, приїхали з Дружківок, Слов’янськів, Єнакієвх, Маріуполів, Селідових, Горлівок…, де люди давно забули не те що про гарячу воду, а взагалі про воду, дороги, тепло. Де безробіття, де злочинність, де відношення до людей, як до бидла! І вони приїхали протестувати саме у Донецьк!
А куди ж їм їхати? Це ж в Донецьку сидять обрані ними обласні депутати, які не те, що не роблять нічого хорошого для своїх виборців, а навіть свідомо задають народу такого лиха, що життя людей стало суцільним жахом. Це ж у Донецьку сидять губернатор Донбасу і голова облради, які пальця об палець не вдарили, щоб хоч щось зробити для покращення нашого життя. Це ж з Донецьку вийшла вся діюча українська влада, на чолі з головною людиною країни – президентом!
Рівно о 16-00 всі дружньо вийшли колоною на Артема й пішли до пам’ятнику Тарасу Шевченку. Хода зайняла один бік вулиці. На короткий час рух і по іншому боку теж був призупинений. Я звернув увагу, як донецькі водії невдоволено кричали на людей з колони, висловлюючи своє невдоволення затримкою. Ті, у кого гаряча вода, гарні дороги, теплі квартири кричали на тих, у кого нема води, доріг, тепла…
У підніжжя пам’ятника Тарасу виступили всі лідери, яки приїхали у Донецьк. Вони розповіли нам те, що ми вже й так давно зрозуміли… Ті, кого ми поставили до влади, щоб вони створили нам і нашим дітям краще життя, кажучи по-донецьки, банально нас «кинули».
Тут вже вкотре на думку приходять слова нашого видатного земляка, донбасівця Олекси Тихого: «Донеччина — це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібний, коли й інші райони підуть шляхом байдужності до національної культури та мови. І в другому випадку ганьба та прокляття впадуть на голови кожного з нас, донбасівців». І тут таки починаєш розуміти – впало…
Я досі дивуюся, як це у донецької влади хватило розуму не заподіяти ніяких провокацій, не влаштувати розгону мітингу під недолугими причинами, не провести, як у Києві, альтернативний мітинг, зігнав держслужбовців, вчителів та платних «штрейкбрехерів»? Мабуть всі самі дурніші керівники вже виїхали з Донецька керувати всією країною, а ті, що залишилися ще не зовсім здуріли? Хоча – ні, був на мітингу один фюрер з міськвиконкому, якому вкрай захотілося виступити поруч з Яценюком, Тягнибоком. Але народ його не підпустив навіть близько до трибуни і з ганьбою випхав з натовпу!
Що дав Донбасу цей мітинг? Цей мітинг показав, що в краї є багато людей, які розуміють що робиться в країні. І ці люди під керівництвом демократичних сил дружно зібралися і показали й висловили своє ставлення до влади, до того, що вона з нами робить. Весь Донбас побачив, що це можна робити, не треба боятися влади, не треба їй вірити, не треба їй довіряти!
Обрана нами влада зайшла сама й завела нас в глухий кут. Ми, народ, як єдине джерело влади й носій суверенітету в країні повинні виправляти свої помилки. Всіма законними способами ми повинні змусити владу або працювати для народу, або йти геть!!! Саме це ми й прийшли сказати 31 травня 2013 року в Донецьку.
Євген Шаповалов
Донеччина
Слава 3000 донеччананам, які прийшли сказати бундючній владі ДОСИТЬ! Досить потьомкінським селам ( місту Донецьку), брехні, корупції, безробіттю і зловживанням.
“Ті, що мають дороги, воду.. кричали на тих , хто не маю, ані води , ані доріг”. Дуже сумнівний той “добробут”, бо якщо справді людина сита і задоволена, ВОНА ВИРОЗУМІЛА І СПІВЧУТЛИВА ДО НЕДОЛІ ІНШОЇ ЛЮДИНИ. Це у нормальних людей. Ота засмальцована маса, що ще недавно не могла відрізнити чи вони люди чи кроти – сьогодні дісталася до матеріальних благ дармо дарованих Партією реґіонів, Нема сумніву чому вони так вірно служать за крихти з панського стола.
Боріться Донеччани!
Перекладача з російської мови повинна утримувати особа, що не знає української мови, але бажає виступати. А український народ повинен отримувати інформацію на рідній мові, а не на окупаційній(російській), німецькій, французській,…. Без Мови немає Нації, без Нації немає Держави. З України, тимчасові можновладці, утворили джерело для безмежного збагачення. Їм, держава, закони не потрібні, а лише капітали в закордонних банках..