В Одесі завершив роботу книжковий ярмарок “Зелена хвиля”, що вже традиційно проходить на Дерибасівській на початку серпня. Вже кілька днів мої друзі у соцмережах відписували, які саме книжки собі придбали, які видавництва їх зацікавили. Як от тут, приміром:
– Інтелектуальні книжки ще можна купити. Але коли є гроші. Без грошей ти приречений. На дурість.
– Мама! Мама! Мама! Купи хоть что-нибудь, зачем мы тогда сюда шли так долго?!
Сьогодні й у мене трапилася нагода побачити дійство на власні очі. Треба сказати, що допоміг мені у цьому почутий по радіо рекламний сюжет про ярмарок. У ньому повідомлялося, що фракція ПР чи то у міський, чи то в обласній раді придбала на ярмарку книжок на 25 тис. грн і передасть їх у бібліотеки. Справа хороша, можна й порекламуватися на цьому. При тому хотілося б, аби придбані книжки були від українських, а не пітерських чи московських видавців.
Перше, що мені кинулося в очі на ярмарку – це значно менша кількість російських видавництв і більш широке представлення українських видавців, ніж це було минулого року. Я поділилася цим враженням із відомою в Одесі популяризаторкою української книжки Галиною Дольник. Вона підтвердила – цього року вперше до складу журі включили представників українського книговидання, й також вперше дипломи ярмарку отримали два українських видавництва.
При тому хотілося б, аби вітчизняні видавництва не потурали сумновідомому Вадиму Колісніченку навіть у надписах на своїх наметах:
Що тішить – таких було небагато.
А українська мова – дуже пасувала до експозиції українських учасників:
Друга приємна (і нова?) родзинка ярмарку: у кількох наметах я зустріла авторів, які розповідали багато цікавих історій з власного життя, зі своїх книжок та про свої книжки. А ще – підписували книжки індивідуально для кожного покупця. Було корисно і захопливо!
Розмістила: Людмила Ямщикова