Телефонна гаряча лінія з допомоги тяжкохворим, організована у 2012 р. у рамках проекту Фонду сприяння демократії Посольства США, продовжує працювати.
Кілька днів назад на неї поступив хвилюючий дзвінок із Дніпропетровської області. Молода людина М., 1975 року народження, звернулася до нас за допомогою: вже 8 місяців він перебуває на лікуванні в одному з туберкульозних диспансерів. У серпні 2013 року лікар запропонувала йому і його товаришу по палаті написати заяву з проханням перевести їх на паліативне лікування. Хлопцям не було надано пояснень, що це означатиме для них. Вони написали заяви. Випадково про це довідавшися, медичні сестри прокоментували: «О, це ви підписали собі медичний вирок!». І, як могли, пояснили, що таке паліативне лікування. Товаришеві М. вдалося забрати заяву назад, а М. заяву не віддали. Після цього почалося «паліативне лікування» – підтримуюча антитуберкульозна терапія раптово припинилася, а йому стали давати лише деякі вітаміни та «таблетки для зменшення температури».
«В мене з останнього часу покращилася динаміка захворювання, – із сльозами в голосі каже М. – Чому якась тьотя має вирішувати, – чи жити мені, чи ні? Чому лікарі, в тому числі і лікуючий лікар, відкрито говорять нам, що на таких, як ми, немає грошей?! Так, нам треба давати по 6 медичних препаратів, я отримував 3-4, але ті препарати хоча би лікували туберкульоз! А тепер я скоро помру… Допоможіть мені!». Асоціація паліативної та хоспісної допомоги вже налагодила мережу допомоги М.
Джерело – Асоціація паліативної та хоспісної допомоги (www.palliativ.kiev.ua)
