Харківське історико-філологічне товариство було одним з ініціаторів установлення меморіальної дошки Юрієві Шевельову на будинку «Саламандра» (вул. Сумська, 17), де цей світової слави науковець мешкав з 1915 по 1943 рр.
У відповідності до розпорядження Харківського міського голови Г. А. Кернеса № 2928 від 6 липня 2011 р. ця дошка була відкрита 3 вересня 2013 р. і освячена 5 вересня 2013 р. Пожертви на неї склали сотні харківців, які підтримали ініціативу належно вшанувати свого великого земляка.
25 вересня 2013 р. сесія Харківської міської ради під головуванням того ж Г. А. Кернеса ухвалила рішення демонтувати меморіальну дошку на підставі голослівних звинувачень Юрія Шевельова в колабораціонізмі з окупаційною владою в 1941–43 рр.
Того ж дня дошку демонстративно й по-варварськи розтрощили дотепер не встановлені особи.
Звинувачення ґрунтують на однісінькому джерелі: опублікованих спогадах самого Юрія Шевельова, з яких у найгірших традиціях тоталітарної комуністичної пропаґанди використано вирвані з контексту фраґменти речень, перемішані з довільними тенденційними коментарями, що переходять у свідому фальсифікацію. Суть цих звинувачень сходить на те, що Юрій Шевельов зрадив Радянський Союз.
Справді, Юрій Шевельов ніколи не приховував свого гостро критичного ставлення до тоталітарної радянської дійсності, натомість його свідомим політичним вибором була підтримка прагнень українського народу до волі й незалежності від будь-якого чужинецького панування. Його мрія здійснилася з проголошенням незалежної Української держави 24 серпня 1991 р. Оскільки незалежність України несумісна з її перебуванням у складі Радянського Союзу, то життєва позиція Юрія Шевельова була цілком виправдана з історичного та морального погляду, зважаючи на страхітливі жертви, яких завдав українському народові комуністичний режим.
На відміну від численних комуністичних вождів і їхніх посіпак, на чиїй совісті є мільйони понівечених і обірваних людських життів і чиї пам’ятники, на жаль, ще й досі залишаються зловісними темними плямами в міському ландшафті Харкова, Юрій Шевельов прожив усе життя на засадах гуманізму та поваги до кожної особистості.
В економічно тяжкі 90 ті роки минулого століття Юрій Шевельов, попри свій тоді вже поважний вік і слабкий стан здоров’я, зорганізував дієву фінансову підтримку харківським науковим, освітнім, мистецьким і культурним установам та організаціям від закордонних українців.
Харківське історико-філологічне товариство висловлює свою рішучу незгоду з ганебним рішенням сесії Харківської міської ради і категорично засуджує дикунський спосіб його виконання, що глибоко принизив Харків в очах усієї України та цивілізованого світу.
Оскільки Юрій Шевельов був не тільки почесним членом Харківського історико-філологічного товариства, а й почесним доктором Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та іноземним членом Національної академії наук України, сподіваємося, що ці поважні офіційні інституції приєднаються до численних виступів українських і закордонних організацій та установ на захист пам’яті й гідності Юрія Шевельова.
Те, що відбулося, ставить кожного українця перед принциповим вибором: з ким він — зі спадкоємцями тоталітарного імперського минулого чи з вільною, демократичною, цивілізованою Українською державою, до якої ми прагнемо.
Від імені й на доручення
Харківського історико-філологічного
Сергій Вакуленко, науковий секретар
Ігор Михайлин, голова товариства
3 жовтня 2013 р.
Це ганебне рішення, як і Харківська влада.