Сайт «Майдан» повний текстів з рубрики «А ми казали». Ми казали, що Росія хоче анексувати Крим, а один з учасників ІЦ «Майдан Моніторинг» навіть книгу написав про це в 2009 році. Ми писали, що в Україні вбивають військо на замовлення Москви. Ми писали, що треба відмовлятися від русской газової труби в кінці 2005 року. Ми писали, що Верховна Рада 2006 та 2012 протягне недовго і не просидить весь свій термін. Ми писали, що режим Януковича буде реально кривавим ще в 2004 році. Але хто то все слухав?
Все змінилося. Тепер нас слухають. Тому ми регулярно робитимемо прогнози і будемо публічно моніторити їх виконання. Ось мої прогнози і програмні тези.
-
Війна.
Війна на Донбасі триватиме мінімум до весни 2016 року. Періоди умовного тимчасового миру (як зараз, в жовтні 2014) змінятимуться періодами гарячих боїв.
Армія України зміцнюватиметься як технічно, так і тактично. Зарубіжна допомога армії йтиме спочатку на рівні декларацій, потім дуже повільно і із скрипом. Але два фактори все таки змусять Захід почати суттєво допомагати Українському війську – чергові вербальні чи військові маньоври Путіна по застрашенню вільного світу та військові успіхи нашого війська. Нажаль, це трапиться не раніше весни наступного року. До того загинуть багато бійців, яких вже могла б врятувати високоточна зброя.
Україна виграє цю війну. Керівництво Російської Федерації буде змушено відмовитися від постачання зброї та грошей ДНР, ЛНР і іншими НР, які виникатимуть на території Донбасу. Поза Донбас війна не вийде.
РФ буде намагатися організовувати теракти по всій території України, переважно неуспішно. Протидія такому тероризму зміцнить СБУ і перетворить на сучасну спецслужбу.
-
Крим
Нинішнє керівництво України не ризикне відімкнути Крим від української логістики і буде продовжувати забезпечувати транспортні, енергетичні, комунікаційні, водні та харчові потоки з України та РФ в Крим. Це законсервує поточний статус Криму. Там масово порушуватимуться права людини, відбуватиметься повзуча депортація населення, яке мало колись українське громадянство і заселення його мешканцями «материкової РФ», лояльними до влади РФ.
Нажаль, без відімкнення Криму від українських потоків, змінити ситуацію всередині Криму неможливо. Очевидно, цим доведеться займатися наступникам цієї влади – як президента так і парламенту.
-
Енергетика
Ніякого колапсу енергетичної системи в Україні не станеться. Ніхто не замерзне ні взимку 2014-2015, ні 2015-2016. Причини – зупинка енерговитратних підприємств на Донбасі, перекриття суттєвої частини корупційних схем в енергетиці (всі корупційні діри не перекриють за цей термін) та підтримка Європи в альтернативних шляхах постачання газу. Ну і, звісно, зниження світових цін на нафту дуже нам допоможе.
-
Економіка
Зростатиме оборонна промисловість і вся сфера підтримки війни. Зростатиме сільське господарство. Зростатиме вся промисловість, що стосується енергетики і енергоефективності.
Що буде з рештою економіки – як карта ляже. Можливо все.
Гіперінфляції не буде.
-
Політика
Чому прогноз до весни 2017 року? Тому що я вважаю, що нинішня Верховна Рада довше не протягне. Максимум до осені 2017. Головна причина – необхідність інклюзії звільненого Донбасу. Але наші депутати здатні і пересваритися аж до руйнування коаліції теж. Надто різні люди прийшли до ВР, абсолютно не прив’язані до групових інтересів виборців.
Верховна Рада голосуватиме за реформістські закони, але їх якість буде часто сумнівною. Більшість законів ніяким чином не спиратимуться на думку чи бажання народу, які нема кому репрезентувати, оскільки всі партії, що пройшли до ВР не представляють ніяких групових інтересів виборців, а є просто об’єднаннями по інтересах навколо лідерів. Тому якість законів залежатиме від експертів, які їх розроблятимуть та лобіюватимуть.
Небезпека ухвалення реформаторських законів, які не спираються на підтримку і бажання реально великих груп громадян, полягає в тому, що їх виконання буде непопулярним і призведе доволі швидко до приходу до влади реакційних сил. А такі сили фінансуватиме і виховуватиме РФ, напевно.
Нажаль, небезпека такого сценарію велика. Наша організація зробить все, щоб цього не трапилося, в нас є добрі радники з європейських країн, які самі то пережили, але… чи вистачить наших сил, чи зможемо ми переконати в такій небезпеці інших? Спробуємо. Бо воно того варто.
-
Місцеве самоврядування
З високою ймовірністю влада прийме найгіршу можливу модель місцевого самоврядування для України (французьку). Притому будуть повністю проігноровані історичні різниці між населеними пунктами (коли і як виникало місто чи село, чи мало Магдебурзьке право, чи було побудовано за часів Козаччини, як в Слобожанщині, чи за часів Русской Імперії, чи при УРСР). Це призведе до неприродних перекосів в розвитку і можливостях міст і сіл. Над необхідністю реально залучення громадян до ухвалення рішень на місцевому рівні ніхто не працюватиме, і рішення ухвалюватимуть тільки обрані органи за формальної участі громадян. Це призведе до великого розчарування громадян у владі і також уможливіть реванш проросійських сил.
Я дуже хочу помилитися в цьому прогнозі.
-
Міжнародна політика
Україна все таки попроситься офіційно в НАТО і отримає якийсь спеціальний статус в стосунках в НАТО. Україна офіційно попроситься в Євросоюз і почне виконувати умови по адаптації законодавства, як мінімум. А от в самому ЄС за сприяння РФ почнуться відцентрові процеси, можуть навіть з ЄС вийти країни типу Угорщини. Нажаль, в Україні поки немає дипломатів такого рівня, які б могли скористатися з такого моменту і зробити нашу країну самостійним та цікавим гравцем на політичній арені світу.
Виховання таких дипломатів має стати пріоритетом всіх, хто реально опікується національною безпекою України.
Скорочення витрат на МЗС, яке триває зараз, нажаль, продовжуватиметься, і становитиме величезну небезпеку для країни.
В керівництва України не вистачить сміливості ставити питання про відновлення ядерного статусу, на що ми маємо повне право після провалу Будапештських угод.
-
Російська Федерація
РФ від України не відчепиться. Будуть продовжуватися спроби тероризувати українське населення. Будуть купуватися політики, працюватимуть явні і таємні агенти. Буде здійснена чергова спроба створити проросійську партію. Але, гарна новина в тім, що вони робитимуть це і далі так само тупо і глупо, як і раніше, і досягатимуть прямо протилежних від бажаних їм наслідків. Я вірю в талант Путіна, я думаю, що він зможе навіть налаштувати УПЦ МП проти РФ і РПЦ.
Однак, в Європі і навіть в США в РФ можуть бути більші успіхи. Скупка політиків і бізнесів, банальний шантаж давно приготованим компроматом можуть призводити до того, що уряди цих країн почнуть вести неприязну до України політику, гальмувати ухвалення вигідних для нас рішень, саботувати процеси вступу України в НАТО і ЄС.
РФ може полізти з агресією по тому самому сценарію, що в Крим і Донбас, в деякі сусідні країни – найбільш загроженими є Казахстан, Естонія і Латвія, але це може бути будь який сусід, обраний за принципом – хто найменше опиратиметься. Керівництво РФ хоче відновлення імперії в кордонах не менших за 1913 рік, і поки матиме гроші і військовий потенціал, продовжуватиме імперську реваншистську політику.
Хто може це зупинити? Україна може зупинити РФ на своїй території і зробить це, але навряд чи зможе вплинути на ситуацію в інших краях. За два з половиною роки ніхто РФ не зупинить від імперської войовничої політики. РФ не розвалиться від тягарем санкцій і падіння цін на нафту за цей час. Навіть якщо трапиться зміна лідера РФ з якогось дива, політика не зміниться. Населення РФ тому принаймні не пручатиметься. Громадяни РФ не вміють чинити опір владі і за два з половиною роки не навчаться. Україна вчилася 23 роки чи більше 300, залежить, як дивитися в історію.
-
Права людини
Великою проблемою на цей термін буде складність досягнення балансу в гаслі нашої організації «Вільна людина у вільній країні», або баланс особистих свобод громадянина України та національної безпеки України в умовах війни та системних реформ. Перед Україною стоїть незнаний в історії виклик – провести реформи і забезпечити індивідуальні та колективні права громадян в умовах війни. Оптимальним рішенням було б суттєве обмеження функцій держави в сфері економіки (крім оборонки та суміжних галузей, які забезпечують логістику війни) та реальне забезпечення права громадян в управлінні державою на рівні ухвалення рішень на місцевому рівні (через participatory budgeting та референдуми) разом з системним залученням малого та середнього бізнесу в оборонну сферу. Бізнесмени з АП можуть на це піти, бо здатні прорахувати такий сценарій як бізнес план. А от чи зможе за таке проголосувати ВР? Я сумніваюся.
Економічні права мають бути розширені. Але війна вимагатиме накладення обмежень на деякі громадянські (політичні) права. Про це треба говорити прямо і вже починати.
Дефініція свободи слова має бути скоригована з урахуванням права громадян на отримання правдивої, фактичної інформації. Такого права нема в документах? Так от я ставлю питання про його необхідність. Це питання національної безпеки та психічного здоров’я громадян України.
Права людини під час війни нового типу – це питання для фахової дискусії. Робити вигляд, що війни нема тільки тому, що не оголошений військовий стан, далі не можна.
Грубе і масове недотримання базових прав людини в Грузії (свободи мирних зібрань, свободи слова, право на гідне поводження) серед інших факторів призвело до приходу до влади опозиції Саакішвілі. В нинішній Україні ключовим стане дотримання права на недискриманацію під час війни та реформ. Реальні або уявні дискримінаційні практики на сході та півдні України можуть створити соціальну напругу, яка знову приведе до влади сили реваншу та агентів РФ. Внутрішньо переміщені особи, мешканці різних регіонів України, великих та малих міст та сіл, різних віків, різних поглядів мають відчувати себе рівними і однаково цінними в новій незалежній країні. Якщо цього відчуття не буде створено – то навіть успіхи економічних реформ не допоможуть соціальній злагоді.
Зараз ми вперше в історії України маємо інститут омбудсмена як дійсно головного правозахисника, навколо якого згуртовані численні громадські організації. Але весь комплекс заходів по включенню людей, які є реально чи уявно дискримінованими в повноцінне життя, то не тільки справа омбудсмена та правозахисників. То має бути багатогалузева державна політика. Якщо такої якісної політики не буде розроблено і вона не почне впроваджуватися – Україні загрожуватиме глибинний розкол. А РФ радо в тому допоможе.
*********
Я не вважаю часи перемін прокляттям, як каже давньокитайська мудрість. Такі часи дають шанс на небувалі звершення як людям, так і країнам. В нас є зараз шанс побудувати нову країну, приязну для своїх мешканців, цікаву для світу, відкриту для друзів і надійно захищену від ворогів. Я знаю, цей шанс реалізується, але відкрите є питання – коли? Системні зміни можуть бути здійснені швидко і ефективно, а можуть зайняти десятиріччя. Ми живемо в інформаційному суспільстві і зміни свідомості людей, яка завжди була найбільш інерційним компонентом трансформацій, можуть відбуватися швидко. Було б бажання та вміння в достатньої кількості громадян працювати на такі зміни.
Громадянська та патріотична просвіта всіх мешканців України, навчання навичкам критичного мислення мають стати таким саме пріоритетом активних громадян, як і допомога армії. Бо війна ведеться не тільки в Донецькому аеропорті чи на блокпостах, а і в головах людей. Цю війну також нам треба виграти.
Наступні два з половиною роки для України будуть надзвичайно цікаві і складні. Цей шанс на зміни змарнувати не можна.
Наталія Зубар, голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»
В січні 2005 року я писала «Проблема в тому, що в системі влади поки що нічого не змінилося і поки що відсутні будь-які гарантії того, що влада виконуватиме власні закріплені Конституцією функції сама, без тиску сотень тисяч людей на Майдані.» Зараз жовтень 2014 і поки що ця проблема нікуди не зникла.
—-
Цей текст англійською і російською
