Через військову агресію Росії з весни минулого року в Україні, на жаль, стала ще актуальнішою проблема забезпечення медичних установ донорською кров’ю та усунення штучних перешкод щодо ефективности донорської діяльности.
Згідно з п.2.1 Порядку медичного обстеження донорів крові та/або її компонентів, затвердженого Наказом МОЗ №385 від 01.08.05 “прийом донорів в закладах переливання крові проводиться на підставі документа, що посвідчує особу донора та його реєстрацію“. І хоча згідно з п.2.1 Додатку №1 до вказаного Порядку ідентифікація донора здійснюється за документами, які містять “особисті дані, що унікально відрізняють донора, без будь-якого ризику помилкової ідентифікації, так само як і дані для контакту з донором (паспорт, водійські права, військовий квиток, посвідчення особи, ідентифікаційний номер платника податку тощо)”, згадка про “реєстрацію” спонукає медиків вимагати від донора надання саме паспорта, в якому вміщено позначку про реєстрацію місця проживання.
Більш того, з’ясувалося, що на практиці медичні установи нерідко відмовляють приймати донорів не за зареєстрованим (вказаним у паспорті) місцем їхнього проживання. Це, вочевидь, не лише завдає шкоди донорству і може коштувати людських життів, але і прямо суперечить духу і літері ст. 3, 27 (про право на життя) ст.33 (про свободу пересування), ст.49 (про право на медичну допомогу) Конституції України.
Враховуючи викладене, ми звернулися до МОЗ України за роз’ясненням, чи вправі медичні установи відмовляти громадянам, які бажають здати донорську кров не за місцем реєстрації місця проживання.
МОЗ відповіло так:
Не знайшовши прямої відповіді на свої питання, для уточнення і унеможливлення непорозумінь ми надіслали до МОЗ повторного запита, на який і надійшла належна відповідь:
Таким чином, згідно з офіційним роз’ясненням МОЗ України медичні установи не вправі відмовляти громадянам, які бажають здати кров (стати донорами) не за місцем реєстрації.
Сподіваємося, це роз’яснення стане у нагоді і допоможе справі.
