Дорослі, дітям потрібні фарби на фронт! Днями прифронтова Красногорівка отримала від нас два ящики акварельних фарб для дітей. Дивно: коли писав цю статтю, написав замість “два ящики фарб” – “два ящики патронів”. Може й не по Фрейду помилка, можливо, я й не помилився, бо фарби для дітей – така сама зброя, як для бійця – автомат. Дитина не може стріляти, її зброя – фарби та пензлик, подекуди старий та стертий, як солдатські берці. Малюю-протестую, малюю-розповідаю, ось хтось побачить із дорослих та зрозуміє, що хочу сказати, можливо, підтримає, можливо, обійме та скаже: “ти – молодець, малий, переконав”.
Із Краногорівською дитячою студією “Веселка” я познайомився випадково. Після восьмої вечора їду в потязі, дзвінок: “Алло, прочитали ваші публікації у Фейсбуці, хочемо дружити, ваші волонтерські проекти нам дуже потрібні”. З розмови дізнався про 80 дітей, які ходять до студії шість разів на тиждень малювати, вишивати та робити різні майстерні речі власноруч. Уночі слухають вибухи та кулеметні співи, а вдень малюють та вишивають. Що малюють? Україну, рідні поля, гаї, бабусину хату в селі, віночки, різнобарвні рушники, життя. “Ви зрозумійте, нам тут просто теплого слова не вистачає, моральної підтримки. Ви нам просто телефонуйте…”. У керівника студії вкотре обірвався зв’язок, знову швидко набираю номер. “Алло, Максиме, алло, Ви до нас просто приїдьте…”. Знову клятий зв’язок зник і знову вже автоматично набираю номер. “Ще ми почали вишивати з дітьми, вивчаємо свою рідну українську історію, бо не можна відмовитися від свого коріння, тільки той народ є непереможний, який знає свою історію. Дітей зараз потрібно навчати, на них уся надія, дітей у нас в Красногорівці багато…” Знов тиша в слухавці: “…на даний момент абонент не може прийняти ваш дзвінок”. Згодом здзвонилися, з’ясував потреби “Веселки”: фарб немає, паперу для малювання немає, ниток та тканини для вишиття немає. Є тільки гідність і неймовірна жага перемоги, гаряча любов до своєї країни та несамовита мотивація працювати в гуртку. Уночі -кулемети, вдень – пензлики… Інтернет із перебоями, зв’язок ніякий, нової пошти немає, матеріалів немає , але є старі пензлики та сяйво в очах.
Ще просять книжки про народні традиції, звичаї. Книжки про вишиття, соломоплетіння, мотанки, писанкарство. Мріють про гостей-майстрів, співаків, літераторів: “Ночівлю та їжу гарантуємо, тільки нехай завітають до нас, будь ласка, дуже потрібно”.
Домовилися, що діти з “Веселки” будуть частинкою мого волонтерського проекту “Вишиті Мрії “.
Проект допомагає дітям, що постраждали внаслідок війни на Сході України, та дітям, що опинилися у складних життєвих обставинах навчитися самим заробляти кошти, а не просити їх у благодійників.
Головними завданнями проекту є сприяння творчому розвитку дітей, навчання їх праці, орієнтації на сучасному ринку товарів та послуг, соціальна адаптація, вивчення українських звичаїв та традицій.
Проект почав активно працювати з травня 2015 року та зараз охоплює Краматорськ, Костянтинівку, Дружківку, Покровськ, Слов’янськ, Сіверськ, а тепер – і Красногорівку. Наразі до проекту долучено 140 дітей віком від 4 до 16 років. Цікавинкою проекту є організація виставок-ярмарок, що вже проходили у Верховній Раді України, у Хорватії, Словаччині, Львові… Отримані кошти передаваються дітям для подальшого вдосконалення творчих навичок. Нещодавно у нас був ярмарок у Києві в Українському Домі та у Львові, де нам дають вже другий рік поспіль дерев’яний будиночок у самому центрі навпроти ратуші: підприємці-організатори святкових ярмарків завжди нам допомагають безкоштовно.
Дякую нашому другу з Франції Ігору Карумову за допомогу: разом підписали красногорівських дітей на цікавенний журнал, відправили два ящики з фарбами , яких вистачить на місяць, купу одягу та взуття.
Закликаю громаду збирати нитки та тканину для вишивки, фарби та папір для малювання. Друзі, допоможемо діткам із матеріалами для творчих робіт! Нехай не згасає у дитячих очах творчий вогник!
Поширюйте цей пост серед своїх друзів, будь ласка.
Історична довідка – місто Красногорівка межує з Донецьком, населення до війни 16000. Територія міста, як і району, була складовою частиною приазовських степів, що простягалися на сотні кілометрів. В IX–XII століттях у цих місцях кочували хозари, печеніги, половці. У наступному столітті половців витіснили татаро-монголи. Внаслідок розпаду Золотої Орди на початку XV ст. ці степи відійшли до Кримського ханства. За часів Нової Січі територія сучасної Красногорівки належала до другого стану (коша) Війська Запорізького, а з середини XVIII ст. — до Кальміуської паланки.
З пошаною,
станичний Краматорського ПЛАСТУ, голова ГО “Культурно-освітня фундація “Лібері Лібераті” Максим Потапчук.
Тел.: 099 140 50 29
LiberiLiberati@gmail.com
