18 лютого 2014 року був дуже приємний сонячний день.

18 лютого 2014 року був дуже приємний сонячний день.
Я не можу цього пояснити, але вперше за весь час Mайдану, мені не хотілося йти на акцію. Свідомо я йшла на закінчення мирного наступу. Коли піднімалась з Хрещатика, назустріч бігли ті, хто вже вертався.
Я передзвонила, що зараз підійду. Я піднімалася по Інститутській. До Маріїнського я вже не дійшла. Так сталося, що потрапила до перших хвилин бойових дій 18 лютого 2014 на перехресті вулиць Iнститутської і Шовковичної. Спочатку на цьому перехресті пустили газ. Люди, які там стояли, стали кашляти. Починався бій. Беркутівці з даху почали стріляти і кидати гранати в юрбу людей. Всі пстали розбігатися. Я побігла до найближчого будинку. Саме на даху цього дому сиділи спецназівці. Уздовж стіни була смуга, яка не прострілювалась з даху. Там я і сиділа під будинком. Над головою були вікна офісу Балашова, за якими незрозуміло, чи були беркутівці, чи ні. В чотирьох метрах праворуч – горіли два камази і вже йшов справжній бій. Один метр ліворуч – двері під’їзду. Самоорганізовані оборонці Maйдану почала відкривати ці двері, щоб добратися до спецназівців на даху. Як виявилось, за дверима вже чекав Беркут. І Беркут починає стріляти з дверей. Самооборона швиденько намагається закрити ці двері і тримати їх. Від цих дверей ліворуч в п’яти метрах були другі двері в будинок, за якими також був Беркут. і звідти теж стріляли.
Беркут стріляє, з даху летять гранати. Вийти звідти не зрозуміло як, бо потрапляєш під обстріл. І спробуй вгадай, як краще діяти. Тут з’явилась якась дивна пара. Чоловік алкоголічного вигляду і дама з ним такого ж вигляду. Вони витягли з господарчої сумки тротилову шашку, що використовується для гірських робіт, з дуже товстим фітилем, і почали підпалювати фітиль від цигарки. Я думала мені кінець. Або зараз одірве що-небудь. Там перед офісом Балашова стояло пофарбоване опудало корови. І думаю, невже ця грьобана розмальована корова – останнє, що я бачитиму. І так мені захотілося вибратись якось звідти. Потім, хвилин через п’ядесят, Беркут цю корову використовував як підставку для рушниць.
Я зробила спробу перебігти на іншу сторону вулиці. З даху полетіли гранати – я повернулась. Поки я бігала, міілашкі з тротіловой шашкой вже десь шашку діли. Можливо засунули назад в господарчу сумку, хоча мені потім сказали, що такий товстий фітіль не так просто загасити.
Я почала телефонувати, щоб може мені б каску якусь докинули. Таким чином Сергій з Ігорем вийшли з Маріїнського парку хвилин за п’ять, за десять до того, як там почалося побоїще.
Сергій до бійця із щитом:
– Дай щит.
– Не дам.
– Треба людину вивести.
– Я сам виведу.
Ох же ж ця прив’язаність українців до майна. Я його розумію – хороший мєнтовський трофейний щит. Вони ще якийсь час сперечалися. І цей хлопець із щитом прийшов мене виводити. Він просто сказав: “Пішли”, і ми пішли. Ми вдвох прикривалися одним щитом. і почали потихеньку рухатись уздовж стіни, обходячи двері, за якими був Беркут. Ми вже майже пройшли двері. Раптом цей боєць починає повільно падати. Це виглядало якось дуже театрально, або як в кіно. Я не знала, що кров з рани починає текти не одразу. Вже через хвилину в нього вся голова була в крові. А спочатку не зрозуміло, чому він впав і лежить. Намагаюсь допомогти йому піднятися, але він знову падає на щит. До нас вже бігли інші люди. Його так і винесли на щиті. В нього вистрілили з вікна під’їзду. Він живий, але поранений в голову. Його забрали медики, ми тільки встигли спитати як його звати.
Снайпери на даху подовжували кидати гранати і стріляти в людей на перехресті. Активісти Mайдану за цей час зуміли піднятися на дах сусіднього будинку. Цей будинок був вище того, на якому сиділи військові. І майданівці стрибали з даху сусіднього дому на дах до Беркуту. По них стріляють, а вони йдуть з фанерами щитами. Цей дах мав похилену поверхню і хлопці з’їзджали до краю даху, видряпувались вгору і знову йшли. По них стріляли, а вони йшли. До військових залишалося десять метрів, вісім, шість. І люди зі зброєю не можуть утримати ситуацію і починають тікати. Військові втекли через люк в даху.
Потім на цьому перехресті почалися вуличні бої. Довгий час майданівці перемагали. Потім прийшло підкріплення Беркуту і ситуація помінялася.

Олеся Стратієнко

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут