Вкотре читаю суперечку щодо результатів Євромайдану. Перші кажуть, що головні цілі не досягли, а інші доводять, що є все ж чим пишатися. Я скоріше стою серед останніх. Бо…. Я чітко знала, за що стояла, і у мене був деякий досвід спроб змінити все в світі до…
Це було до Євромайдану те, що стосувалось мене особисто, мого міста і моєї країни. Загравання з Росією (ганебні домовленості про здачу наших інтересів, зневага і навіть розстріли українців в Азовському морі), неповага один до одного, здирництво в школах, цензура, мовний закон Ківалова-Колесніченка.
Не знаю, що буде далі, але я , як мати школярів, студентів першими кроками задоволена. Мій син поступив до коледжа без хабаря, що вимагали тут до того. В коледжі змінили керівництво і розмови вже батьки ведуть з директором інакше. З’явилась впевненість в діях з захисту своїх прав у громадян. В школі теж, потрохи просувається участь батьків в контролі витрат. Ввели інклюзивну освіту. Батьки особливих дітей вже мають право на влаштування своєї дитини до звичайного класу. Нашу школу пристосували до умов навчання таких дітей. Ніхто не вправі вимагати і це відчувається. Мої діти вперше мають змогу офіційно зареєструватися і отримувати послуги в поліклініці не за місцем реєстрації, а за зручністю розташування. Держава звернула увагу на небезпечну ситуацію з щепленнями в країні. Наші активісти з громадськості взяли під контроль в Харкові онкологічну лікарню. І це теж відчутно, бо родичка лікувалася до і після… І це, як ви розумієте зовсім різне лікування ( за хабар і безкоштовне). На інший рівень перейшли “зв’язки з громадськістю” в чиновничих структурах. Зараз я навіть Гепі пишу електронну скаргу і через відведений законом час її таки розглядають і вживають заходи. Прохання теж розглядали швидко. За останній рік в трьох навколишніх будинках зробили ремонт у під’їздах і перекрили дахи, а я цього за своє життя тут не бачила. Горбатий міст зазнав значних змін завдяки ремонту і тепер вже він не такий горбатий, як був колись. А таку реконструкцію я спостерігала вперше, бо і техніка була нова , і технології. Всі паспортні сервіси працюють швидко. Мій син отримав паспорт швидко і без зайвих турбот. Якось мені в 2011 році попалася статистика, де було сказано ( я вже не пам’ятаю у відсотках), але більшість населення східної частини України ніколи не виїжджала за межі своєї області. Тоді у нас починали розвиватись проєвропейські рухи. Пам’ятаю, як ми збирались 9 травня 2013 року і розмовляли про Євроінтеграцію, про міжнародні табори для молоді, про ширші можливості. І тоді ще це казалось трохи мріями. За 4 роки я з возила 3 групи молоді до Польщі і так, більшість з них ніколи не виїжджали за кордон. Ще в 2013 мій син їхав в один патріотичний табір в нашій області і змушений був це приховувати, бо боялись провокацій. Зараз в Харкові відновлений Пласт і створена УАЛ, що також створюють безліч проектів для громадян (патріотичні, культурні, спортивні фести, клуби, заходи). Також у мене в родині говорили раніше пошепки про можливу війну, співали пісні УПА ( майже ніхто з нашого оточення не знав ні “Червону калину”, ні інших). Зараз у багатьох на вулиці співають телефони різними патріотичними піснями. Ввели мовні квоти, які вже вичавлюють російську попсу. Я задоволена, що ми врешті решт називаємо ворога ворогом і віднkовили армію. Скасований ганебний мовний закон. Активісти за 4 роки провели безліч різноманітних акцій. Мені навіть довелось провести акцію без попередньої заявки. Відкрита інформація дає нам поле для контролю та аналізу ситуації, а відкрито багато. І це тільки частина того, що я для своєї родини хотіла і що досягнуто для мене. Ми навчаємось комунікації, плануванню та ощадності. Продовжуємо будувати країну, панове!
Ганна Чуркіна, Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”, координатор програм розвитку дитини, координатор родинного клубу “Мовограй”
Автора фото я не пам’ятаю, якщо ви впізнаєте вашу роботу – озвіться, ми додамо ваше прізвище!