В перший буремний місяць по революції я висунув наївну ідею створення “кадрового резерву”, як потенційної контр-еліти для заміни старої риговської “еліти”.
Тоді була очевидна некомпетентність “управлінців” на всіх щаблях державних механізмів. На жаль, тоді більшість учасників євромайдану хотіла швидких змін, кропітка праця із залучення та відбору людей, розробки програм реформ здавалась занадто марудною і непотрібною. Візьмемо владу нахрапом, виграємо вибори всіх рівнів і тоді будемо розбиратись, яку країну будемо будувати. Головне скинути “їх.
За іронією, саме так і зробили зелені, тільки попередньо створили фантастичну візію майбутньої країни у відомому телесеріали. Ну і використали на свою користю потужний московський агітпроп.
Звісно, були і об’єктивні причини, московська агресія, війна, стан непевності і розгубленості суспільства, вимушені компроміси із “старою елітою” заради збереження цілісності державного механізму.
Але зелені не є контр-елітою,, це імітація, дурілка картонна (чи то пак телевізійна). Для справжніх змін потрібна системна робота, системне бачення, над яким треба працювати. Поляки, приміром, розробляли концепт нової, кращої Польщі з кінця 70-их, сидячі по тюрмах і на нелегалі, і у них дуже непогано вийшло. До речі, старі бійці “Солідарності” були готові нам допомагати у всьому, що стосується реформ.
Це я до того, що нічого не пропало, але треба трішечки напрягтись. Ну і без вмикання головного мозку нічого не вийде.
