День був тихим. Були спорадичні поодинокі обстріли північних околиць Харкова. Ранкові ракетні удари зруйнували одну зі гімназій Харкова та житловий будинок. Прильоти по різним районам свідчать, що це робиться з метою максимального психологічного та акустичного терору всього міста. Останнім часом в транспорті чи на вулиці з’являються жіночки, які поширюють московитські наративи про вину “американців” у війні.
День також був тихим і спокійним. Були справді поодинокі обстріли північних околиць Харкова за весь день: поодинокі, що це були лічені, а не поодинокі, але регулярні, як було до того. У місті переважає тиша. Зважаючи на достатньо непросту ситуацію на Харківському напрямку, для частини харківців така тиша нервова. Але я дотримуюся точки зору, що тиша – це добре. Це означає, що сил обстрілювати Харків у московитів наразі немає.
О пів на четверту (о, це щось новеньке! раніше московити били по годинам, лише кілька разів зсувався цей графік) ракетним ударом з Іскандерів зруйновано одну з кращих шкіл міста, розташовану на Петинці, – гімназію, названу на честь московитського “науковця” Ломоносова. Головне навчальне крило школи цілком зруйноване – фактично лишився лише каркас будівлі та сходи. Крило молодшої школи серйозно поруйноване, значна частина класів зруйнована. Фактично, школи вже немає – такий масштаб руйнувань. У школі поранення отримала сторож. Символічно на розвалинах школи, яка носить ім’я московита і зруйнована московитською ракетою, бачити фразеологічний словник чи словник морфем московитської мови. Це замість тисячі слів.
Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0.
Ще один ракетний удар зруйнував житловий будинок на 6 квартир на Основі – частина будівлі перетворилася на уламки, на всю ширину вулиці та двір будинку тепер огроменна вирва, в сусідніх будинках повибивало вікна та побило дахи, а поруч знаходиться обласний дитячий санаторій, який міг бути ціллю для московитів. Поранення зазнала одна особа, яку сусіди та медики витягли з-під завалів будинку. Бити ракетами по школами (фактично щодня руйнують одну зі шкіл міста) та по дитячому санаторію (який з початком вторгнення не функціонує) – це варварство, яке притаманне рашистам.
Також ввечері (десь близько 23-ї години) харківські пабліки повідомляли про те, що 1 чи 2 ракети намагалися злетіти, але після цього ніби падали. Проте протягом вечора і ночі час від часу йшов дрібний дощ, а небо було здебільшого затягнено хмарами, що погіршувало видимість та можливості спостереження за вильотом ракет з Бєлгорода.
А от на о пів на четверту вже 11 липня по Харкову завдано трьох ракетних ударів Іскандерами: зруйновано шестиповерховий будинок у центрі міста, завдано чергового удару по одній зі шкіл міста на Нових Будинках (її вже побували зруйнувати 2 тижні тому) та по складам в Основ’янському районі.
Прильоти в різних районах, які чуло все місто, і які свідчать, що розкиданість місць ударів по місту, робляться ще й з метою максимального психологічного та акустичного терору всього міста: щоби умовно в кожному районі міста якийсь удар був гучним. Московити постійно міняють графік ракетних ударів, щоби до них не можна було звикнути психологічно чи організм міг до них призвичаїтися через біоритм. Це ще один доказ, що метою є терор, аби харківці здалися, зневірилися і почали тиснути на владу щодо необхідності перемовин із московією чи здачі міста окупантам. Але такий терор, наскільки бачу. має лише зворотній бік. Інша річ, що безумним наслідком нічним ракетних ударів, є підвищена знервованість людей.
Тривають обстріли північних і східних передмість Харкова – Руських і Черкаських Тишків, Циркунів, Питомника, Нового, Дементіївки, Руської Лозової, Безруків, смт Слатине та Прудянка, Дергачів. Також рашисти обстрілювали смт Золочів (пошкоджені житлові будинки, поранення зазнав чоловік) Обстрілам піддаються села Момотове та Благодатне Вільхівської сільської громади, Петрівка Циркунівської сільської громади, Рубіжне та Верхній Салтів Вовчанської міської громади, село Базаліївка Чкаловської селищної громади, а також смт Малинівка та село Мосьпанове Малинівської селищної громади. Непокоїть те, що протягом останнього тижня посилюються обстріли ближніх східних передмість Харкова – сіл поблизу окружної дороги, які були звільнені від окупантів наприкінці березня 2022 року.
Людей у вихідні дні значно менше на вулицях, ніж у будні дні. Ти ніби один з небагатьох, хто кудись ідеш. А от сьогодні ще й погода не сприяла перебуванню на вулиці – час від часу зривався дощ різної інтенсивності. Єдині місця, де людей багацько, – супермаркети та ринки, адже їсти хочеться всім. Ситуація стабілізувалася у певній точці. Факт є в тому, що частина людей після повернення до Харкова знову виїхали з міста через неспокійну ситуацію.
Цікаве спостереження: протягом останнього тижня – півтора, які фіксують члени нашої команди: у транспорті чи на вулиці з’являються жіночки або чоловіки похилого віку, які починають говорити (чи то ніби по телефону, чи то намагаючись завести з кимось розмову), що війні винні американці, що вони не допомагають нам і кинули нас, що невідомо хто на нас напав і чия це ракета. З найепічнішого, що чув я, що американці спеціально зіштовхнули лобами якісь “братні народи”, хочуть їх винищити, щоби потім цю територію заселити арабами. Ну і без жидомасонів не обійшлося. Одним словом, типовий набір московитських меседжів. У Харкові запущено чергові чутки, які мають на меті підірвати настрої у місті, довіру до влади, а також активізувати спогади про спільне минуле серед людей старшого віку. Єдина проблема у тому, що нічні ракетні удари цьому не сприяють, радше навпаки.
Начальник Харківської облвійськадміністрації вкотре коментуючи постійні ракетні удари по Харкову зауважив, що проблемою міста близькість до кордону та Бєлгорода, звідки запускають ракети по місту і передмістям, через що на збиття їх дуже мало часу. Але, за його словами, кількість ракет, яка прилітає по Харкову, відрізняється від тієї кількості, яка запускається з Бєлгорода – тобто ППО працює настільки ефективно, наскільки це можливо в умовах цейтноту часу.
А ще дослідники з Інституту вивчення війни відкрили для себе, що, виявляється, московити хочуть анексувати частину чи навіть всю Харківську область. Яка несподіванка! Ніби із заяв колаборантів та гауляйтерів окупованих територій, що московія прийшла на окуповані території Харківщини назавжди, не можна було зробити подібний висновок. Або ж із постійних обстрілів, ракетного нічного психологічного та акустичного терору Харкова, а також спроб наблизитися до міста не можна було зробити висновок, що московити не полишили своєї мети – оточення та захоплення міста, яке за їх планами мало здатися протягом кількох годин. Проте на заваді цим “очікуванням” рашистів стали сили оборони Харкова. Панікувати через такі не треба – це наша “об’єктивна реальність” до кінця війни. Московії треба навіть не стільки “донбас”. а потрібна вся Україна. Нехай не зразу, нехай “шматочками”, але це їх стратегічна мета.
З цікавих новин. “Металіст 1925” готується до нового сезону у Прем’єр-лізі України. З команди з початку широкомасштабного вторгнення пішло 11 футболістів, проте, за словами головного тренера Валерія Кривенцова, вдалося зберегти кістяк команди. Також наразі група футболістів перебуває на перегляді.
У Чугуєві у понеділок, 11 липня, місцевий перевізник не виконуватиме рейси по місту “з поважних причин”. Які це причини – місцева влада та сам перевізник не коментують. Проте з вівторка робота автобусних маршрутів відноситься.
На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Московити обстрілюють прифронтові міста та села – смт Андріївка Донецької селищної громади, Барвінкове, Велику Комишуваху, Дібрівне, Нову Дмитрівку, Курульку, Нікополь, Новопавлівку, Червоне Барвінківської міської громади, а також Вірнопілля та Сулигівку Оскільської сільської громади.
Наші військові щодня ліквідовують по 5-6 складів з боєприпасами, паливом та місць базування особового складу московитів в оперативному тилу. Це чудова робота.
Що стосується закидів Вікторії Спартц, то. як на мене, це більше схоже на внутрішньовидову боротьбу республіканців та демократів – восени вибори у Конгрес, а Україна і війна в Україні посідатиме (і вже посідає) значне місце під час політичної боротьби американських політиків. Це не применшує того, що пана Татарова потрібна прибирати, і що всі чільні нардепи зі “Слуги народу” кинулися на амбразуру – на захист керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та його заступника Олега Татарова. Така надмірна активність лише підсилює відчуття, що звинувачення від Вікторії Спартц мають деякий ґрунт.
Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!
Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові
