Протягом 15 та 16 липня у Харкові було вдень достатньо тихо – поодинокі обстріли північних околиць міста, а от вночі було гучно – ракетні удари по різним частинам міста (знову пошкоджено одну зі шкіл міста). Вперше за тривалий час ракетні удари нанесені по Чугуєві, де зруйнований житловий будинок та пошкоджено школу. В обидва дні були використані ракети від ЗРК “С-300”, що свідчить, що у московитів є проблеми із оперативним запасом ракет.
Спробую описати ситуацію за 15 та 16 число в одному звіті
Ситуація з обстрілами 15 липня була по Харкову стабільна: загалом тихий день з поодинокими обстрілами (їх справді кількісно дуже небагато, на відміну від минулого тижня) та фіксувалися лише коли-не-коли на північних околицях Харкова. Ракетний удар стався о пів на третю ночі прийшовся на кілька навчальних закладів в різних районах міста – на Холодній Горі (тут основний удар прийшовся в трамвайні рейки, про які як ціль для московитів наша команда документаторів писала першому звіті по обстрілам по Харкову) та школі ХТЗ (вибито вікна, трохи обвалися дах). Удар було завдано ракетами 5В55, які є частиною ЗРК “С-300”. Вже три дні підряд фіксуємо, що удари по Харкову завдаються системою ППО ЗРК “С-300”, який переведено у режим “земля – земля”.
А от ввечері цього дня, десь о 22-й та 22-45 московити здійснили дві спроби запуску ракет по кілька штук за одну спробу. Але всі вони з невідомих причин йшли не за стандартною траєкторією і падали на території Бєлгородської області. З місцевих пабліків відомо, що ракети падали десь на кордоні, в районі міста Шебекіно, а також двічі (!!) по селу Ясниє Зорі (поблизу кордону з України), через що у місцевих мешканців виникло обурення на дії московитських ракетних військ щодо якості виготовлення цих ракет. Friendly fire як воно є. Цікаво, що і початок 15 липня у Бєлгородській області було не дуже спокійним – гамірно було Грайвороні, ніби від невідомо чого, за повідомленнями тамтешніх пабліків, постраждала місцева бібліотека, яка носить ім’я… та-дам… пушкіна.
Фото: Головне управління ДСНС України у Харківській області, CC BY 4.0
16 липня почалося знову з ракетних ударів о 3-й годині. Було 4 ракетні удари по Чугуєву. Я почув 2 далекі бахи в тому районі, в якому живу, і мені навіть здалося, що спрацювало ППО, але, на жаль, ні. Прилетіло в центральну частину міста – зруйнувало двоповерховий будинок, гаражі, а також одну зі шкіл міста. Внаслідок ракетного удару в житловому будинку загинули троє людей, ще троє людей через ракетні удари по місту зазнали поранень. По Харкову цієї ночі не прилітало.
День 16 липня був трохи шумним, порівняно з 15 липня: кількість обстрілів трохи збільшилася. Діставалося як і раніше північним околицям Харкова – П’ятихатки, район селища Жуковського та Північна Салтівка. Цього дня начальник штабу спецпідрозділу Kraken Костянтин Немічев попередив, що існує агентурна інформація, що московити можуть вдарити ракетами вдень по одному торговельних центрів в центральній частині Харкова. А ввечері було гучно у передмістях, насамперед у Дергачах, хоча щось впало і на території Бєлгородської області. Що – невідомо, традиційна бавовна в тих краях.
А от о пів на третю вже 17 липня завдано чотири ракетних удари по Харкову та північних передмістях Харкова. Пошкоджено промпідприємство у північній частині Харкова. А ще бавовна сталася в Новой Нєлідовкє Бєлгородської області – схоже якась ракета чи то збита ППО, чи просто недолетіла.
Тривають обстріли північних і східних передмість Харкова – Руських і Черкаських Тишків, Петрівки, Циркунів, Питомника, Нового, Дементіївки, Руської Лозової, смт Слатине та Прудянка, Дергачів. Також рашисти обстрілювали смт Золочів, села Соснівку та Світличне Золочівської селищної громади. Обстрілам піддаються Рубіжне, Верхній Салтів Вовчанської міської громади, смт Старий Салтів, Коробочкине Чкаловської селищної громади. У смт Новопокровка через обстріл було пошкоджено житловий будинок та поранено троє людей.
На північ і північний схід від Харкова тривають бої. Протягом останнього тижня московити завдають в районі лінії фронту авіаударів. Знову московити намагалися штурмувати Дементіївку Дергачівської громади – це таке щодня, але знову московити не мали жодного успіху.
Чи буде, чи не буде новий штурм Харкова. З точки зору прямих наказів московитського командування – це невідома річ і залежить що стрельне там в голові. Чи існують ознаки підготовки – ніт, хоча ніби якісь сили є. Чи достатньо сил, щоби хоча би оточити місто, – ні. А проте, незважаючи на ці об’єктивні факти, Інститут вивчення війни (ISW) висунув гіпотезу та передбачення, що хло віддав наказ взяти Харків та всю Харківську область, базуючись на:
- розмові якогось рашиста з мамкою;
- наказ шойгу активізувати дії;
- постійні атаки Дементіївки;
- активізація діяльності московитської окупаційної адміністрації Харківської області, т.зв. голова якої зустрівся з гауляйтером ще однієї окупаційної адміністрації т.зв. “ЛНР” і щось там вони підписали.
І ще раз: “аналітики” припускають штурм Харкова на підставі якихось чуток, локшини на московитського внутрішнього глядача, постійних заяв “представників” окупаційної адміністрації на окупованих територіях Харківщини – і все. Тут немає жодних військових чинників, розвідувальної інформації та всього іншого. Більше того, військові чинники якраз навпаки виступають проти навіть ідеї віддати наказ іти на Харків та Харківську область. Мені видається. що т.зв. “аналітики” Інституту вивчення війни стали жертвами московитських чуток про “штурм Харкова 14-16 липня” чи ще в якісь дати. Інколи чутки настільки реалістичні та настільки виглядають страшно, що затьмарюють розум та будь-які спроби критично мислити. Маю визнати, що для мене ISW як якесь джерело припинив існування – останнім часом пишуть суцільну банальщину, а подекуди вони не розуміють реальної ситуації на фронті. Коротше, цей інститут як джерело перетворився останнім часом на такий самий шлак, як і орєстовіч. Часу гаяти на прочитання цих звітів не варто, хіба що в наукових та дослідницьких цілях для таких лайнознавців, з яких складається наша команда документаторів. Це дозволяє вивчати ворога та ворожі вкиди.
Що стосується іноземних джерел, яким можна довіряти, то єдиним авторитетним і достовірним були, є і будуть звіти Defence Intelligence (Військової розвідки Великої Британії). Рекомендую до щоденного прочитання.
Активне використання не лише по Миколаєву, а й по Харкову ракет від систем “С-300” свідчить, що у московитів є проблеми із оперативним запасом ракет. Це не означає, що вони закінчуються, це просто свідчить про те, що резерв в районі місця запуску та, можливо, у ближніх районах вже не безлімітний. Проте всяких різних ракет у московитів багато і вони можуть Харків обстрілювати 2-6 ракетами без якихось проблем чи то із землі, чи з повітря ще десь із рік, а то і більше.
В коментарях до однієї з моїх хронік одна людина спитала чому я пишу про тихий день, якщо вночі прилітає кілька ракет, щось руйнує – і це вже не є тихим днем. Дивіться, в кінці лютого – в середині березня звичайний день у Харкові – від півтори сотні артилерійських ударів по місту плюс певна кількість авіаційних чи ракетних ударів. Десь на початку – в середині квітня артударів по місту 50+, але без ракетних чи авіаударів. При цьому треба розуміти, що обстріл пакетом чи його частиною “Граду”, “Урагану” чи “Смерчу” рахується за один удар. Між ударами має певний часовий інтервал, а пакет чи частина пакету РСЗВ падає з секундним часовим інтервалом. Далі, на початку травня кількість артилерійських ударів була співставною з теперішнім часом – до 10 протягом дня. В кінці травня – кінці червня таких артилерійських ударів по Харкову була 15+ за день. Це приблизні цифри, аби можна було зрозуміти загальну ситуацію. Нарешті, ракетні удари припадають на нічний час. Тому чи тихий день – так, чи тиха ніч – ні, але загальна картина все-таки достатньо тиха. Приходиться звикати до співіснування з нічними ракетними ударами. При цьому нічні артилерійські удари бувають ну вкрай рідко.
Начальник Харківської облвійськадміністрації Олег Синєгубов заявив, що у місті нині проживає десь 800 тисяч людей, тобто половина від того, що було в середині лютого. Можу лише підтвердити це: після повернення багатьох людей, чимало з них потім виїхало назад через обстріли. І зараз ситуація достатньо балансуюча: хтось приїздити до міста забрати речі, хтось приїздити мешкати, хтось їде з міста (частина людей не бачить тут свого майбутнього через складу ситуацію з роботою і по суті їде назавжди), хтось ще боїться повертатися до міста через обстріли (особливо ті, чиї помешкання знаходяться на північних околицях Харкова), а комусь комфортно дистанційно працювати і в іншому місті чи селі. Ця картина достатньо показова, навіть серед кола моїх знайомих чи знайомих моїх друзів та знайомих. А оскільки Харків – велике село і всі всіх знають через одного – двох, ну максимум трьох людей, то можна загалом скласти враження про процеси, які відбуваються у Харкові. Наразі кількість тих, хто повертається і тих, хто їде перебуває в певному балансі, хоча за останній тиждень може на 1-2% додалося машин у місті, але більше людей на вулицях від цього не стало.
У Харкові без водопостачання залишаються понад 328 будинків із 6,5 тисяч будинків комунальної власної (у це число не входять кооперативні будинки, ОСББ, ЖК та ЖБК), які обслуговує КП “Харківводоканал”. Через істотні руйнування до зими не зможуть підготувати близько 60 будинків – там води не буде всю зиму. В основному це Північна Салтівка та Обрій / “Горизонт”.
Один з харківських пабліків у Харків Live на хвилі набуття чинності чергових норм мовного закону перейшов на українську мову. Це чудова новина! Дякую і молодці! Сподіваюся, що з часом й інші харківські пабліки перейдуть на українську.
А ще на Харківщині вже тривають жнива на територіях вільної України – за даними Харківської ОВА вже намолочено 55 тис. тон з 17 тис. га.
На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Московити обстрілюють прифронтові села та містечка – село Чепіль та Протопопівка Балаклійської міської громади, Барвінкове, Велику Комишуваху, Гусарівку, Дібрівне, Курульку, Іванівку, Новомиколаївку та Рідне Барвінківської міської громади.
Харківська обласна прокуратура протягом кількох днів оголосила підозри низці осіб, які стали колаборантами та працюють на московитів на тимчасово окупованих територіях Харківської області:
* начальниці відділу освіти окупованого Вовчанська Вірі Сороковій, 1967 р.н., яка агітувала освітян міста та громади працювати на рашистів та навчати за московитськими освітніми програми, скликала наради директорів шкіл і завідувачів дитсадків, повідомляла про перехід роботи закладів освіти на стандарти московії.
* т.зв. “начальниці” окупаційного “відділу пенсійного забезпечення” в окупованому Куп’янську Зої Фінько, 1967 р.н., яка перейшла на бік рашистів і добровільно обійняла посаду в окупаційній адміністрації і зараз роздає в обмін на персональні дані громадян по 10 тис. рублів від окупантів, проводить антиукраїнську агітацію серед людей.
А Офіс Генпрокурора оголосив про підозру Ярославу Соколовському, який був начальником виробничого підрозділу “Куп’янська дистанція захисних лісонасаджень”, став колаборантом і обійняв в окупаційній владі посаду заступника директора створеного окупантами “підприємства” “Куп’янська залізниця”. Також, за інформацією слідчих, він передав рашистам матеріальні ресурси виробничого підрозділу, який він очолював до широкомасштабного вторгнення московитів України.
А от в тимчасово окупованому смт Шевченкове невідомі у ніч на 11 липня побили голову окупаційної адміністрації селища Андрія Стрижка, коли той повертався додому. За одними даними, його госпіталізували до лікарні і повезли аж у Куп’янську, за іншими, нібито його потім невдовзі бачили у церкві (цікава там церква, там ще місцевий поп московитської церкви на людей кидається – дурна слава про нього йде всією областю, коли я фотографував церкву ледь не накинувся, що я ото роблю без дозволу єпископа [той став колаборантом аж гай гудить]…). Ще, за чутками, Стрижком незадоволені рашисти і шукають йому заміну.
В окупованій смт Борова московити облаштовують військовий госпіталь, в якому будуть працювати лікарі з московії. Делегація медиків вже приїздила та оглядала приміщення для медзакладу, після чого розпочали відповідні роботи з підготовки приміщення до роботи.
У тій такі Боровій в окупаційній адміністрації працюють Олена Шевелева (до вторгнення – заступниця селищного голови, у молоді роки навчалася в московії) та Віта Василець (раніше – працювала у селищній раді головною спеціалісткою відділу з питань гуманітарної політики селищної ради, а до децентралізації 2020 року – керівницею відділу освіти у Борівській РДА). Саме Василець курує процес переходу закладів освіти окупованої Борівської селищної громади на московитські стандарти освіти, шукає вчителів для направлення на “перекваліфікацію” для викладання за рашистськими освітніми стандартами. Також колаборанти та окупанти агітують батьків, чиї діти залишилися в окупації писати заяви на навчання в окупаційних закладах освіти.
Що цікаво, за інформацією Харківського антикорупційного центру, Віта Василець намагається отримати для своєї дочки – випускниці школи – український атестат про середню освіту. Воно і зрозуміло, бо окупаційні папірці нічого не варті та й перспектив після того не буде, а за українським атестатом випускники з окупованих територій мають право пільгового вступу до українських вишів, і взагалі є купа перспектив в подальшому житті. На мою думку, дочка колаборантки не має отримати ані українського атестату про освіти, а тим більше вчитися в українському виші – нехай їде у Магадан чи Пєтропавловск-Камчатскій і там здобуває “вищу освіту”.
І про хороші новини. У Старовірівському кар’єрі поблизу Куп’янська, де окупанти влаштували одну зі своїх баз, днями трапилася велика бавовна і склад з боєприпасами довго вибухав, що, за переказами, у сусідніх селах навіть вікна та металеві двері через вибухову хвилю повиносило.
Ну а премію дарвіна отримують московити в Херсонській області, які повикрадали у березні – квітні комбайни та повивозили їх до московії, а тепер бідкаються і мають проблему – не мають чим зерно зібрати, бо техніки немає. “Невдача спіткала совєтського спортсмена”…
Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!Сергій Петров, історик, журналіст, документатор цивільних руйнувань у Харкові
