Про соціальний капітал як елемент особистої безпеки говорять учасник ГО “Україна СОС” Денис Куклін та її засновник Олександр Шевченко.
Війна стала справді народною
Денис Куклін: В тебе був досвід ЄвроМайдану, волонтер, соціальні проекти. Ти в громадському активізмі давно варишся. Скажи, що ти дізнався про українців за ці місяці після початку повномасштабного вторгнення? Чи, може, переконався ще раз в чомусь, що ти знав раніше?
Олександр Шевченко: Величезний ступінь і здатність до самоорганізації. Війна такою, знаєш, справді народною, стала. Це відрізняється від деяких конфліктів, в яких … не знаю, якийсь сирійський конфлікт мені важко оцінювати, від тих конфліктів, там, де цивільні не відчувають війну “своєю”. У нас війна є народною і затронула усі верстви населення, по всім регіонам, включеність людей дуже велика.
ДК: Я знаю що ти казав, що коли почалася та війна, ти був після Майдану виснажений, в тебе був важкий період, але якраз коли йшла ця військова кампанія 2014-2015 років, ти майже зник з радарів активного громадського життя, як ти розповідав, через стан здоров’я. От на цій війні, яка була в гарячій фазі в 2014-2015 роках, до того як конфлікт відносно заморозився Мінськими угодами, чим ти тоді займався? І як це можна порівняти з тим що ти зараз робиш?
Про громадську діяльність в 2014-2015 роках
ОШ: Я кілька років займався так само волонтерською діяльністю, моніторингом ситуації в регіонах.
ДК: Конкретніше?
ОШ: Були місії на Донбас, місії Схід, це робота з переселенцями, це аналітичні місії, освіта дорослих, тобто освіта для місцевих активістів прикордонних регіонів Донбасу та півдня, власне в тих регіонах, які зараз найбільше страждають.
ДК: Тобто ви прокачували місцеві спільноти?
ОШ: Так.
ДК: Це були тренінги, курси, щось таке?
ОШ: Тренінги, виїзди на місця, курси в рамках “Української миротворчої школи”.
ДК: Чому ти зараз такого не робиш? Чому ти зараз робиш те що ти робиш?
ОШ: Там був великий проект. Зараз роблю те, що актуально на сьогоднішній день.
ДК: Оці курси, тренінги, для активістів на Сході, на Півдні, через роки, те що зараз з ними відбувається, ти бачиш, що це все стало їм в нагоді? Ти взагалі слідкував за групами, які були задіяні в цьому проекті?
Як спрацював попередньо набутий соціальний капітал
ОШ: Я з дуже багатьма тими людьми контактую і в нинішній діяльності. Це от якраз про соціальний капітал, про те, що ті активісти підвищили власний соціальний капітал, банально до збільшення бази контактів однодумців. Ну от люди з Донбасу, вони в рамках цих тренінгів познайомилися, сконтактували, побудували сталі відносини з людьми з інших регіонів – західних, центральних. В кризовий момент вони мали до кого звернутися: як можна виїхати, евакуюватися. Це було підвищення їхнього соціального капіталу.
Теж, як приклад, ось моя персональна історія: після ЄвроМайдану, в 2014 році нас запросили на Прикарпаття знайомі з київського ЄвроМайдану святкувати Різдво разом. Запросили активістів. І ось Різдво 2015 року. Ми поїхали, провели гарно час разом.
Персональні приклади практичного застосування соціального капіталу
А тепер в 2022 році – це була основна точка евакуації цілої групи сімей в перший день війни. Більше того, я евакуювався в групі людей, з якими я працював разом і познайомилися ми через харківський ЄвроМайдан. Працювали з ними разом і на виборах 2015 року. Ми знаємо одне одного вже у спільній діяльності, а не просто спілкуванні, ми, можна сказати, друзі. Тобто я вже виїжджав з соціальним капіталом. Це була не одна машина, а більше 10 машин їхало. Активісти зі своїми родинами. Ми всі сконтактувались, об’єдналися. Були досвідчені активісти, були військові, АТОшники, які прокладали маршрут, які були певним чином готові. Перша й замикаюча машина були з раціями. Тобто це був організований виїзд. В когось були каністри для палива, які група ділила між собою.
Тут же – наступний приклад, як результат Форуму Євромайданів, який ми організовували в Харкові, у мене були контакти волонтерів в Кропивницькому. Спочатку ми ночували в Кропивницькому, це була проміжна точка ночівлі. І через наявні власні контакти, я дізнався, де можна переночувати. Так само, по маршруту до Заходу України ми могли підняти слухавку і зідзвонитися з активістами з інших регіонів, для уточнення безпечного маршруту. Це яскравий приклад того, як спрацював попередньо набутий соціальний капітал, громадський соціальний капітал.
ДК: Так, соціальний капітал в громадському секторі і ще через твою власну історію, зрозуміло.
Як соціальний капітал Олексадра домопіг при створенні “Україна СОС”
ОШ: Так, далі історія продовжується на Прикарпатті. У мене, як і у більшості, є сторінка в Facebook, зі своєю аудиторією. Я не є якимось відомим блогером з мільйонною аудиторією. Але мене, в тому числі через соцмережі, знають, не тільки рідні, друзі, сусіди, а й журналісти в Харкові, волонтери, активісти. Саме з моєї особистої сторінки почалася публікація оголошень про колл-центр “Харків СОС”, який ми організували “на колінці” уже по прибуттю на Прикарпаття. Ця інформація дуже швидко розійшлася, навіть з персональної сторінки. Журналісти та великі групи робили публікації, репости.
Коли ми почали публікувати, банально, банківські карточки для збору донатів, то в перші дні-тижні війни, без якоїсь розкрутки, реклами, без фейсбук сторінки ініціативи, яку ми вже аж згодом створили, люди почали підтримувати діяльність, скидати гроші на підтримку нашої активності. Я думаю це відбулося великою мірою через те, що в певних середовищах була моя впізнаваність і довіра до мене, через мій, хоч і невеликий, соціальний капітал в громадському секторі.
“УКРАЇНА СОС”, – це хто?
ДК: Перша хвиля людей, які почали працювати в організації “Харків СОС”, яка згодом перетворилася на ГО “УКРАЇНА СОС”, – це хто?
ОШ: Це був кістяк оцих друзів-активістів, з якими ми разом виїжджали на Прикарпаття.
ДК: Ви знали одне одного роками?
ОШ: Так, ми разом виїхали, разом там оселилися на тимчасове перебування в дитсадку в селі.
ДК: Отже, співпрацюючи зараз з різними організаціями, які щойно виникли, з новими волонтерами, чи бачиш ти якусь різницю між ними і активістами з досвідом, соціальним капіталом.?
ОШ: Звісно. Це не є погано, чи добре але ті, хто ніколи не займалися якоюсь активістською чи волонтерською діяльністю, чи не мають якогось бізнесового бекграунду, звичайно їм важче. Вони часто стикаються з новими процесами, як реєстрація ГО, оформлення перепусток, запитів. Якщо повертатися до особистого досвіду, то один з моїх бізнес досвідів – це робота з майданчиком Prozorro. Було, коли моя пропозиція на тендер, могла містити 90 документів. Тобто до такого “паперотворства” я звик. І коли ми стикнулися з необхідністю реєстрації організації у Львові, для мене це не було “темним лісом”. Контакт з бізнесу, фактично мій колега, юрист з яким я ще працював з 2008-2009 – один дзвінок йому, і він допоміг подати документи на реєстрацію ГО в департамент юстиції, щоб зареєструвати ГО “УКРАЇНА СОС”. Тобто в мене був контакт, щоб це вирішити.
Також бізнес-контакти на Заході України, був контакт з перевізниками по Заходу України. Наприклад, коли я займався евакуацією дружини і дитини до Польщі в перші дні війни, то я звернувся до колеги, з яким працював на Закарпатті. Він їх вивіз через Румунію, бо на польському кордоні були страшні черги, доходило аж до смертей на кордоні. Я переночував у цього колеги, а рідні поїхали через румунський кордон, переночували у інших його знайомих уже на румунському боці, і далі тримали путь до Варшави.
Якби не ці соціальні зв’язки, через мій бізнес, то мені не було б до кого звертатися.
Якби не ці соціальні зв’язки, через мій бізнес, то мені не було б до кого звертатися. Тоді б прийшлося звертатися до волонтерів на вокзалі, які на той час могли б запропонувати тільки чай і бутерброди, ночівлю на вокзалі. Яскравий приклад користі соціального капіталу, коли ініціатива “Харків СОС” переїхала з Прикарпаття до Львову. По моїм контактам я звернувся до одного знайомого, який дав контакти інших знайомих у Львові, які порекомендували інших знайомих, і ми вийшли на організацію, яка дала нам змогу на пільгових умовах користуватися офісом і складом. Цитую власника фірми: “До Перемоги!”.
ДК: Ти ділишся тими контактами, можливостями, досвідом з тими, хто в громадській сфері не настільки досвідчений? Ти ділишся тим соціальним капіталом?
ОШ: Так, звичайно, ділюся з тими людьми, які роблять щось корисне, це стосується не тільки офіційно зареєстрованих організацій.
ДК: Приклад як ти ділишся?
ОШ: В першу чергу знайомим волонтерам, ГО, які займаються гуманітарною допомогою, ми надаємо в спільне користування наші склади. Ми ділимося інформацією про волонтерів, які здійснюють гуманітарні перевозки, яких ми знаємо, а через велику мережу контактів, не тільки моїх, а і всіх волонтерів організації ми знаємо багатьох. Взаємно довіряючи один одному, ми ділимо транспортні видатки. З бізнес досвіду, я виконував певні гуманітарні запити по побутовій техніці, залучав власні контакти постачальників, які я мав. Ми разом з ними давали обладнання безкоштовно. Це було для підрозділів ТерОборони, МНС.
ДК: Скажи, візьмемо до уваги волонтерів, які возять машини, шукають, купують і переганяють. Як ефективніше коли все відбувається в рамках одної організації, і все під контролем, чи краще коли співпрацюють різні організації?
Так взагалі не працює, коли одна організація сама все робить.
ОШ: Так взагалі не працює, коли одна організація сама все робить. Якщо розібратися то воно так не працює, набагато ефективніше коли йде кооперація.
ДК: Поясни
ОШ: Якщо говорити про сталу роботу, то врешті виявляється, що зробити замкнутий цикл, знайти, наприклад, водіїв від Європи до Донбасу неможливо, якщо розраховувати лише на власні сили.
ДК: Ну Притула ж так робить.
ОШ: Якщо розібратися, я не думаю що так, його фонд все одно залучає інші організації та команди.
ДК: Чому не можна створити замкнутий цикл в одній організації? Це ж повний контроль, не треба нікому довіряти, і чекати що він виправдає довіру. Це виглядає простіше.
ОШ: Задачі можуть бути занадто різнопланові. Уявимо, наприклад, у умовного Притули є департамент викупу машин у Німеччині, є водії на всі випадки життя. Але якщо машина зламалася десь під Краковом, то він же не буде мати своє СТО. Він буде звертатися до когось, через свої соціальні контакти, хто порадить йому нормальне СТО в Кракові. Тобто мати в команді людей на всі випадки життя, просто не є можливим.
ДК: А щодо соціальних контактів за кордоном? Звідки вони в тебе взялися, і як ти ними користуєшся?
Звідки соціальні контакти за кордоном?
ОШ: Мої соціальні контакти закордоном я так само розділив би на громадські і особисті. Громадські контакти теж з’явилися через Євромайдан, і через діяльність “ІЦ Майдан Моніторинг”. Це більше стосується Польщі. Через спільну діяльність з ветераном “Солідарності” і членом ІЦММ Збігнєвом Буяком, через його рекомендації в Польщі ми маємо контакти з тими польськими організаціями, які займаються гуманітарною допомогою для цивільних та військових в Україні. Без нашої взаємодовіри і його рекомендацій я б не мав таких соціальних контактів в Польщі. Ба більше, я б навіть не знав з ким вибудовувати зв’язки в Польщі.
З особистих бізнес-контактів закордоном можу навести такий приклад. У мене є давній друг, який жив в Україні, громадянин США. Ми познайомилися по роботі. Він виїхав з України ще до війни, і він зараз займається як допомогою мені особисто, так і промоцією моєї волонтерської діяльності закордоном серед представників бізнесу. Він заохочує своїх знайомих бізнесменів вкладати в благодійні проекти в Україні, або просто допомагати грошима.
ДК: Тобто ти маєш певні “точки входу” закордон? І через ці точки знаходиш інші контакти?
ОШ: Так
Нащо їм допомагати Україні?
ДК: Нащо їм допомагати Україні? Нащо це полякам, американцям?
ОШ: Це люди, які первинно заангажовані Україною, які вболівають за нашу перемогу і незалежність.
ДК: Ти коли з ними будував спільні відносини ти не думав про те що от вони люблять Україну, треба з ними подружитися?
ОШ: В нас були спільні інтереси, я не думав, що “от вони люблять Україну, тому мені треба з ними подружитися”. Починається все через спільний інтерес, саме тому ми стали колегами, почали співпрацювати.
Що таке соціальний капітал? Як ти це розумієш?
ДК: Окей, що ж таке соціальний капітал? Як ти це розумієш?
ОШ: Фінансовий капітал виражається в грошових знаках – проста арифметика, він є більший, є менший. Соціальний капітал – це кількість зв’язків в різних сферах життя. Чим зв’язків більше, тим соціальний капітал більший, якісніший.
ДК: Соціальний капітал це зв’язки з іншими людьми, знайомства?
ОШ: Знайомства, співпраця, спільні хобі, п’янки, все що завгодно.
ДК: От в тебе є ще приклади якихось знайомств, коли ти не думав, що вони стануть в нагоді. Наприклад, коли ти з кимось познайомився в барі, а потім стало корисно.
ОШ: Мій друг, про якого я згадував, громадянин США. Він зараз допомагає мені і моїй команді, як волонтер. А познайомилися ми, коли він зайшов в мій магазин купити телевізор. Я на той час поганенько, але вже розмовляв ламаною англійською. Ми почали спілкуватися з ним, так і подружилися.
ДК: Раніше було корисно знати головного лікаря, чи директора школи, а от зараз кого корисно знати? От кого потрібно знати чи мати в друзях волонтеру?
ОШ: В усіх сферах. Розвивати той капітал варто і в ширину і в глибину, якщо можна так сказати. Згодом це дозволяє в 2-3 рукостискання знайти потрібну людину. Від прибиральниці до президента.
ДК: Які потрібно мати в собі риси, щоб його збудувати? Ти казав про знання мов. Але що ще?
ОШ: Спільна дія, вона фіксує відповідний досвід, а це дуже важливо в будь-яких умовах. Коли виникають конкретні ситуації: передача матеріальних цінностей, переговори, прохання про допомогу. Якщо я мав спільну діяльність з кимось, я вже знаю що від людини очікувати, на що можна розраховувати.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
