Кілька думок про ракетні удари по Україні в цілому та про ситуацію у Харкові, Миколаєві та Запоріжжі.
Історія з регулярними ракетними ударами по понеділкам (максимум, вівторкам) загалом не така вже і складна, якщо трохи зрозуміти московитський менталітет.
Ракетні удари – логіка московитів
Ракет у них зараз вже не безліміт
1. По-перше, ракет у них зараз вже не безліміт, тому приходиться трохи накопичити, щоби один день на тиждень (максимум, два) – вдарити по Україні кількома хвилями. Логіка проста: масований ракетний удар – більша вірогідність прориву системи ППО. А кілька хвиль “напевне гарантують”, що поки пускові перезаряджатимуться, то можна буде прорвати систему більше чи знищити деякі з них. Це банальні речі, але для для “простих людей” тм ці речі треба повторювати.
Вибір початку тижня пояснюється двома факторами
2. По-друге, вибір початку тижня пояснюється двома факторами. З одного боку, це менталітет “понєдільнік дєнь тяжолий”. Але це і віра у те, що поганим початком тижня можна зіпсувати роботу на тиждень чи від ракетних ударів не буде роботи цілий тиждень. Це дуже схоже на вірування московитів, що економіка і зараз така сама, як 20-30 років тому, коли люди працюють з понеділка по п’ятницю, а на вихідних відпочивають. За останні 10 років економіка трансформувалася таким чином, що ця залежність вже не така пряма, а багато де вона відсутня. А московити досі в це вірять і тому працюють за схемою.
А от з іншого боку, і це також дуже вірогідно, схоже, у суботу та неділю у пілотів стратегічної авіації вихідні. Принаймні, в неділю так точно. Ще у квітні у Харкові ми помітили, що субота та перша половина неділі тихіші за решту днів – ймовірно, це час відгулів. А от з другої половини неділі починало ставати голосніше, як в решту будніх днів. Десь ця схема і тут – і вона впливає на те, чому удари завдаються на початку тижня.
Логіка ударів по енергосистемі не лише у впливі на моральний дух народу, а й в економіці
3. Логіка ударів по енергосистемі не лише у впливі на моральний дух народу, а й в економіці. Без електрики зараз економіка не працює, вони вважають, що все перемкнути на генератори не вийде (це так, але найкритичніші потреби забезпечити можна). Ну і звісно, без електрики повільнішою буде логістика всього. Якщо просто: програючи в ефективності логістики, московити хочуть зрівняти “можливості”, вирубивши в нас електроенергію.
Ракетні удари будуть і далі
4. На жаль, ракетні удари будуть і далі. Проте, все залежить від двох речей – наскільки вправними будуть ППОшники (успіхів їм в їх нелегкій справі), а друга – як зможуть відновлювати та перемикати систему енергетики. Загалом, енергосистема не така як залізниця, яку можна швидко відновити, але все одно вона достатньо живуча.
Тепер щодо Харкова, Миколаєва та Запоріжжя.
По місту Харкову і області не прилітало майже тиждень. Багатьох моїх знайомих це затишшя напружувало. Хоча до цього треба взагалі ставитися спокійно – прилетить так прилетить. Пояснення цьому банально просте. Бєлгород, більш відомий як БНР, – це прокляття і щастя Харкова. Прокляття, бо від запуску з-під Бєлгорода до прильоту тут 90-100 секунд, і остання ракета активної фази московитсько-української війни прилетить по Харкову, а щастя в тому, що тотальна війна, яку зараз практикують московити, грає в обидві сторони: прилітає по Харкову – бавовниться в БНР.
Річ у тому, що якщо прилетить по умовному Мелітополю, Токмаку, Новій Каховці, Херсону etc – то не страшно. Бо ця територія захоплена і геноцид та депопуляція тут лише вітаються (у т.ч., щоби знизити витрати на забезпечення людності тут). У московитів навіть є плани евакуації з Криму. Саме тому московити постійно б’ють по Запоріжжю, Миколаєву та Нікополю ракетами, “мопедами”-дронами та іншим, що долітає та вражає. Бо наші удари можуть прилетіти по територію, яку московитам не шкода, тобто територія московії в її кордонах 1991 року на південному напрямку поза зоною українського ураження. Більше того, активність по Запоріжжю пов’язана із символічністю Хортиці та Запоріжжя в цілому – московити полюблять символічні акції. А ще тому, що наразі вони не лише намагаються утримати коридор до Криму через Маріуполь та Мелітополь, а ще й захопити території на Донеччині в районі Вугледара та суміжній зоні Запоріжжя. Саме в цьому і полягає те, що в Запоріжжі нині суцільне пекло.
Якщо прилетить по Бєлгороду – це проблема
А от якщо прилетить по Бєлгороду – це проблема. Куди евакуйовувати Бєлгород та Бєлгородську область? Крім того, будь-який прильот, особливо разом із світловими спец-ефектами (блекаут, в сенсі; часто практикований в районі Бєлгорода з назвою Харьковская гора – назва феєрично символічна), то в прикордонній області буде паніка. Через це, приміром, не вмикають в Бєлгороді сирени повітряної тривога – бо буде паніка. Причина тут не лише в слабкій психології. Простий приклад – ото близько дев’ятої години вечора сьогодні, понеділка, з БНР били по Харківщині. При цьому одна ракета “самоліквідувалася” прямо над запорєбріком. І від бавовни в небі мешканці Бєлгорода пустилися навтьоки, ніби прильот був в ста метрах від них. Бігли – аж п’яти світилися. А ще й в тому, що триває могілізація, активно в Бєлгородській області і навіть тамтешня влада визнає, що є купа скарг щодо забезпечення і підготовки могілізованих чмобіків.
Більше того, на кожний прильот по Харкову в БНР також рясно бавовниться. Як жартують у Харкові, Курська народна республіка бомбить Бєлгородську народну республіку. Протягом останнього місяця, за моїми підрахунками, десь не менше 25% тривог у Харкові закінчувалися бавовною у Бєлгородській області. Тобто тривога у нас, а бавовна – у них. Так цікаво, і так багато питань – “як же так сталося”, а “хто це зробив”?
Нестабільність у прикордонному регіоні
І це я мовчу про те, що в прикордонних міста та селах Бєлгородської області бавовна – звичайна та буденна, фактично щоденна річ. Московити гатять по нашим прикордонним селам на Сумщині та Харківщині, але тотальна війна грає в обидва боки, тому в Бєлгородській області по кордону з Харківщиною також бавовниться. Ну, буває, якщо не дотримуватися техніки пожежної безпеки.
Але це ще не все. Робота “певео” в Бєлгородській області настільки “ефективна”, що місцева влада навіть випустила ролик (типу такий флешмоб десь є) з провладною молоддю “я люблю бєлгородскоє певео” та типу почало друк свитшотів з сердечком та написом “ПВО”. Ролик – суцільний кринж, як і сам флешмоб. Проте, це показник того, що ситуація не така певна, як її офіційно малюють. Навіщо створювати цілий флешмоб, якщо певео настільки гарне? Річ у тім, що бєлгородських чатах все частіше люди лякаються від роботи цього “певео”, що є достатньо висока вірогідність, що буде прильот.
Тому додавати ще один подразник для місцевого населення через постійні удари по Харкову і не менш постійну бавовну у Бєлгороді з світловими ефектами, московити дозволити собі не дуже можуть – нестабільність у прикордонному регіоні. Це весело, коли ти гатиш по Харкову і тобі за це нічого немає, а коли на кожний удар прилітає бавовна – вже не дуже весело.
Сергій Петров
