– Тобі срочно треба виїзжати, ти в списку на ліквідацію.
З 5-го разу доводиться посилати за “русскім кораблем”.
– В вас півночі нема, значить все витримає.
Каже нацик. Відкриття, що нацик це не я, а нацгвардієць.
– Без броніка знімати в трамвайне депо не пущу!
– Так на мені ж бронік під курткою!
– А ок.
Бронік куплений в кінці 2013 року на виконання рішення коордради Євромайдану, привіт від дяді Яші.
– Що це за бронік? Це другий клас від ножа, один обстріл і все!
Кидаю клич, Артем дає пластини.
– Без каски на П’ятихатки щоб і не совалася!
Сергій Штурхецький з НМПУ присилає французьку каску і аптечку. Через півроку до Харкова доїзжає поляк Кароль Крас, який їх наколядував
Підвали-бомбосховища в П’ятихатках, куди ми привезли першу гуманітарку.
– Ой, нам стільки не треба, везіть в дальший підвал.
Далі Черка(ська Лозова), Безруки, Слатине. І скрізь так само аж до Прудянки, а далі нема куди везти, там фронт.
– Наталко, там же де ми знімали, не розміноване!
На день приїздить Пойман ще в статусі монітора ОБСЄ.
– Я за 6 годин їзди з тобою я зняв більше злочинів ніж за півроку в Донецьку.
Пойман знімає з себе чеський бронік і відлає мені. Я свій чорний підсилений віддаю … чи то Олексію чи то Жені. Все в перші місяці змішалося.
Замислюємо спільну роботу в Харкові.
Пойман повертається в серпні і листопаді.
Хай живе Чехія!
Загинув перший товариш, в переможному бою за звільнення Малої Рогані. Воїн, знав що робив. Пишу панеригик, наш товариш поляк пише, змусити себе піти на похорон не можу. Вічна Слава, тобі, Сергію!
Зустрічаю біля Намету його брата ще з військовими, давай сфоткаємося каже, я кажу, та від машини ж війдійдіть, номер видно. Андрій каже – а то расходний матеріал, все расходний матеріал, крім людей…. і тварин – додаю я.
Бункерні концерти. Село і люди. В нас є гарний рок, всі ті самі, харківський рок клуб жив, і є молодь. І все на світі тільки вірші у виконанні Жадана.. і Сєніна.
В нас розбитий офіс, але до нас постійно їздять наші колеги, партнери, випускники. Харківський офіс працює, як ніколи.
Організували самі собі тренінг з такмеду, поруч обстріл касетними снарядами.
Всі дзвонять родинам, що всі живі.
За 5 хвилин тренінг продовжується.
Закручувала турнікети так, що ноги два дні боліли.
Документуємо житловий квартал за бронетанковим, люди виїзжають, будинок горить. І тут в 50 метрах прилітає пакет.
Наша головна задача як команди – швидко відзняти і швидко втікти, а не героїчно загинути! Повторюю це місяцями. Поки що вдається.
Вивчаю два типи їзди воєнжурів. американська – головне пристібнутися, європейська – пасок безпеки за спиною, щоб вчасно з машини вистрибнути. Швидко їхати краще, ніж броніком вікно закрити. І інші лайфхаки від Пола Хансена.
Доїзжають броніки, аптечки плитоноски, гуманітарка всяка. Всі питають чи треба більше. Саша Шевченко довозить чудовий чорний бронік зроблений в Північній Ірландії. В мене флешбек до Белфаста. Хтось, кого я бачила там, міг його носити.
На Північній Салтівці розбиваю телефон і добиваю взуття. Там все горить. Кадри виходять – хоч на виставку.
З розбитого екрана пишу прохання про берці. За 30 хвилин Слава Леонтьєв приносить прекрасні літні берці. Запасний телефон лежить прикопаний раніше вдома. Елмір рулить!
Павел Коваль на день віддає мені свій твітер. Дивне відчуття бути поляком, політиком і істориком. Сподобалося.
Хай живе Польща!
Вільхівка, розбитий рай, квіти, приватний ботанічний сад в розбитому маєтку і спалена школа. Люди в шоковому стані. Дороги далі майже нема. Над трупами літає коршун. Гримить арта, коршун сере. Сніговик помічає це, я щось навіть встигаю зняти.
Спалений музей Сковороди. Досі не можу себе змусити передивитися своє відео. Найбільше мене вкурвив саме цей злочин. Навколо реально нічо нема. Село в чистому полі. Прицільно били саме в музей.
Терміново треба дрон документувати Північну Салтівку. Борис Захаров довозить дрон, віддаємо його слідчим. Восени він повертається до нас з наліпкою “дрон Зюзя”. Рік вивчення дронів продовжується. Бачимо перші зйомки руйнувань з дрона. От це де реальний пц.
Харків Залізобетон. Мерч, Патрік, Вася, люди, волонтери. Разом нас багато і нас не подолати! Наше місто в цілому дійсно виявилося залізобетоном.
Марко Пінтеріч примудряється замовити для нас партію касок з хорватського завода. Пахнуть фарбою. Роздаю нашим, виявляється, що в більшості наших все є, повторюється ото “дайте в дальший підвал”. Роздаю волонтерам.
Павло Гомонай в формі ЗСУ зустрічає на вокзалі в Ужгороді, каже, що це найкращий рік його життя. Записала для історії. 31 грудня 2022 він написав про це розлогий пост.
Словаччина.
Повна відсутність мовного бар’єру. Вони розуміють мене, я їх. Як так може бути?
Братислава. Глобсек 2022.
Пию каву з Кірсті Кальюланд, бувшою президенткою Естонії. Вона підкидує ідею фото виставки.
Знайомств стільки, що досі не розібрала нотатки. Молоді праві проєвропейські серби, з якими ми поруч їли на прийомі Фонду Аденауера, який нас на ту коніеренцію і запросив, потім запрошують мене на сербські події.
Варшава.
Друг запрошує на подію Фонду Аденауера, там молодий німецький депутат від мене дізнається, що Харків це велике місто в 27 кілометрах від кордону з РФ. Не вірить, перепитує кількох німців. Наступного дня в Бундестазі виступає за ПРО для України.
Навіть корява німецька мова здатна робити дива!
В нашій криївці в Варшаві відкрита тераса, з неї я чую, як діти співають десь в центрі Червону калину і Батько наш Бандера.
Ярек питає, які в мене плани. Кажу – створити кіностудію документальних фільмів. Кіностудія працює.
Наша команда документаторів злочинів – найкраще, що створене за моєю участю в цьому році. В нас попереду…. (тут щось про нерозголошення)
Краків.
В прямому ефірі вибираємо дружині товариша сукню. Чотирма слов’янськими мовами. Продавчиня розуміє все. Отетерілі туристи намагаються спитати якою мовою. В мій робочий простір входить чеська мова.
До останнього не вірю, що нам дають гроші на документацію злочинів. І донати і грант. Раніше ж ми бути мілітаристи, навіжені, ми ж не змінилися.
Змінюється світ навколо. Радикально.
Львів
Зоя Красовська каже – нас тут є невеликі гранти на локальні медіа. Фігасе невеликі виявилися. Вся команда, що робить сайт Майдан і наші сторінки в соцмережах, неймовірно вдячна Lviv Media Forum і за матеріальну підтримку і за науку!
Воно все без мене живе, це щастя!
Весь час Майдан Моніторинг працює як реальна міцна група взаємодопомоги, як і написано в статуті. Військові з окопів платять внески. Дякую всім!
Весь час відкриття – це прекрасні зарубіжні партнери, волонтери і колеги.
Відкриття також постійні – це гарні журналісти, деякі з них стають добрими друзями, чомусь найбільше їх в Британії.
Регулярно Штурхецький питає що ще треба. Присилає ще аптечки. НМПУ рулить! Профспілка мого життя.
Нарешті приїздять правильні боти, куплені американсько-польськими друзями. Випробовую їх в дощ в глині. Поруч з місцем загибелі когось, хто вийшов подивитися на результати прильоту.
Вчуся ходити так, щоб завжди можна було закрити північ. Вчуся не вибігати подивитися “куди прилетіло”, бо добивають же.
Серед всього регулярно мене висмикує Оксана Яцюк на тренінги держслужбовців з інформбезпеки. Мій тренінг має карту півночі від Харкова. З осені ми документуємо локації цієї мапи.
Коли я це розумію, я вішаю собі в коридор карту РФ, інколи підмальовую щось маркерами.
Дебютую як куратор фото-виставки. Перше видання виставки бачили в Празі міністри закордонних справ країн Євросюзу, останнє міг бачити в Лондоні Король Чарльз.
Лондон прекрасний, we’ll meet again.
Назавжди вдячна Уляні Дідич за чарівний пендель, а агентам корони за все!
Приїздить Пойман, привозить дрон Аутель від чеських криміналістів. Як я і передбачала, потрапляє на час звільнення Харківщини, першим попадає в звільнений Ізюм.
Ти не бачив нічого, якщо не бачив Ізюм і Кам’янку з дрона. Забути то не можна.
Ці десятки тисяч фото і відео в голові додають скорботи.
А в наших партнерів – чудових неймовірно відданих справі слідчих – ще й десятки тисяч сторінок протоколів, та не, що я… сотні тисяч. Ось вона і прийшла за нами – big data. Допомагаємо з нею жити.
Пишу: Треба старлінк!
Штурхецький присилає старлінк.
Випадково зняли велику документалку. Якість картинок така, що люди не вірять, що то не постановочне кіно і просять дописувати титри, що то не постановка. Все життя кіно “І зараз чергового дубля запис. Запис дубляяяяяя.” Прєм’єра в 2023.
В Сенаті Польщі вже стільки друзів, що доходить до повідомлень “ти чого до мене не зайшла?” Там буде наша виставка.
Товариш поляк розповідає українці, що вона не правильно знає історію Бандери, посилаючись на книгу іншого товариша поляка, який її написав під моїм впливом, тому що я в Харкові колись йому розповіла правильну історію, про що він навіть присвяту мені зробив і в новій книжці, яка зветься “Глобальна Україна”. Приємно здивована. Ще один поляк намагається написати пісню з словами “Всі ми українці”. Раптово у купи знайомих поляків знаходяться всякі українські корені.
Відчуваю Україну вже глобальною, а глобус ми на лого Майдан Моніторинг ще в 2014 році додали.
Ми таки йдемо попереду революцій, як і раніше.
Далі буде.
Наталія Зубар
