Аналізуючи тактику і методи завдання ракетних та масованих артилерійських ударів по цивільній інфраструктурі України, слід побачити певну відмінність між тактикою і методами НГШ військ московії Ґєрасімова і його людей та командувача у жовтні 2022 – на початку січня 2022 року угрупуванням московитських військ Суровікіна. Просто нагадаю, на правах заміток на полях, що до квітня 2022 року загальне управління організовував Генштаб московії, потім керував Дворніков, людина Шойгу та Ґєрасімова, потім був Суровікін, а тепер знову Ґєрасімов.
І от між Ґєрасімовим і його птєнцами та Суровікіним є одна важлива відмінність. Полягає вона в двох речах: активному нічному ракетному (і як наслідок акустичному та психологічному ) терорі прифронтових територій та ставленню до ракетних ударів по житловим будинками в українських містах з великою кількістю жертв серед мирного населення.
Стратегія Ґєрасімова – Дворнікова базувалася на не гребуванні будь-якими методами, якщо це вб’є якомога більше українців: чи то стирання Маріуполя з місцевими мешканцями, чи то щоденний з кінця травня до середини вересня (за винятком десь десятка днів) нічний ракетний терор Харкова, чи то ракетні удари по базі відпочинку у Сергіївці на Одещині. житловому будинку у Часовому Яру на Донеччині, Вінниці. гуртожиткам у Харкові. Також удари відрізнялися тим, що зосереджувалися на промисловій та транспортній інфраструктурі, а меншою мірою критичній. Логіка була проста: ракетний терор та смерті мали зламати дух українців і в тилу, і на фронті.
Суровікін, як командувач ПКС московії, почав використовувати тактику масованих ракетних ударів. в першу чергу по критичній інфраструктурі (енергосистемі), меншою мірою промисловим об’єктам, а потім вже житловим будинкам. Для цього застосовувалися як ракети всіх типів, так і дрони. Хоча його керування угрупуванням почалося з удару по житловому будинку у Запоріжжі 9 жовтня, а під час масованого ракетного удару по Україні 10 жовтня прилетіло по середмістю Києва. Також перед новим роком були завдані удари по середмістю Херсона (25 грудня) та готелю у Києві (31 грудня). В інших випадках удари по житловим будинкам були поодинокими й інколи були наслідком падіння збитих московитських ракет (як от у Києві), чи точністю самої “високоточної” московитської зброї. Це не применшує того факту, що метою цих ударів було будь-що на території України, а удари виконувалися конкретними людьми, які знали про цілі і загрози для цивільних, якщо ракета буде збита у густонаселеному районі якогось міста.
Проте у часи Суровікіна під масовані ракетні та дронові удари потрапило Запоріжжя – йому в цей період діставалося найбільше, це був той терор, який переживали до того харківці. Харкову стало діставатися менше, бо до кінця жовтня у нас бували ракетні дуелі у буквальному сенсі, а прильоти по Бєлгороду і паніка там не найкраще. що хотіли московити. Про це я вже писав в своєму аналізі про ракетні удари. Попри це, за Суровікіна активно використовувався нічний психологічний та акустичний терор через загрозу дронів, які мали цілями об’єкти критичної інфраструктури. Але разом з цим пів країни були під загрозою атак дронів та нічого акустичного терору їх звуків у великих містах – Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Миколаєві, Одесі тощо. В цілому ж, Суровікін все ж мав ідею-фікс знищити українську електрогенерацію та енергомережу, створити блекаут в Україні і тим самим примусити українців капітулювати через відсутність електрики взимку.
Зі зміною Суровікіна (який, схоже, що не впорався зі своїми стратегічним завданням) на Ґєрасімова тактика ракетних ударів знову змінилася – і поступово повертається до витоків. Ракетні удари по житловому будинку у Дніпрі 14 січня, нічний ракетний удар по житловому будинку у Харкову 29 січня, ранковий ракетний удар по університету міського господарства та житловому будинку у Харкові 5 лютого, нічний ракетний удар по промисловому об’єкту та парку імєні бєлочкі 7 лютого підтверджують тезу, що м’ясна тактика доктрини Ґєрасімова з ударами по житлових будинках та промислових об’єктах повернулася.
Аналіз тактики завдання ударів важливий хоча би тому, що дозволяє нам розуміти не лише можливі кроки від московитів, а й рівень загроз для цивільного населення. А це включання і питання щодо стратегії виживання в умовах війни.
Ще однією ознакою повернення Ґєрасімова став нічний терор Харкова ввечері в неділю – таких ударів було кілька, один з них (29 січня) по житловому будинку. Та й ранковий ракетний удар був також в неділю. Ранок, а не вечір – це щоби не звикали. З грудня увага до Харкова щодо ракетних ударів стала падати, і підтримувалася в основному ракетними ударами під час масованих ударів по країні. Ґєрасімов її стабілізував у певному ритмі. Хоча ракетний удар пізно ввечері 7 лютого – це нагадування, що про Харків не забули і певна активність, не виключаю, зростає. Місце 4-х ударів – промоб’єкт. Ще прильот – в парк імені бєлочкі. Звісно, у Харкові зранку 8-го числа жартували, що денацифікувати лавочку (дітище ковідного трупіка кєрнєса в парку-діти кєрнєса) – це сильно. Зрозуміло, що у місцевих пабліках почалося опитування у який спосіб треба помножити на нуль Бєлгород. Це вже харківський дух – жартувати навіть тоді, коли ну якось не до жартів.
І хоч би як не було смішно, але активність ракетних ударів по Харкову, передмістям Запоріжжя, Херсону показує, що м’ясна тактика Ґєрасімова із якомога більшої кількості жертв вже розгорнута.
Нам же слід бути готовими до цих викликів і загроз. І їх добре усвідомлювати.
Сергій Петров
