Нерухома спадщина Харкова та війна

Перемикач мов

Два тижні тому, ми з Elena Rofe у ефірі Philip Dykan на Радіо Накипіло, розмовляли про пам’ятки архітектури, що отримали ураження в наслідок збройноної військової агресії рф проти України та їх майбутнє.

На тому тижні міська влада оголосила про знос будівель (не пам’ятки) у центральному історичному ареалі. Це викликало обурення та несприйняття, як у мешканців цих будівель так і в містян.

Початок будівельного сезону – як бачимо, розпочинається підготовка.

Історія щодо цих об’єктів ще триває, подивимось на розвиток.

Але для мене це починає складатись в тенденцію, яка буде небезпечною для збереження нерухомої культурної спадщини.

Близько року тому міською, та обласню владами було заявлено щодо будівлі ХОДА, яка є пам’яткою містобудування та архітектури, є такою що відновленню не підлягає. Ця сентенція викликала обурення, як в професійної спільноти, так й в містян. Трохи згодом ріторику було змінено – будівля підлягає реставраії. Наразі вона стоїть законсервована й чекає свого часу на відновлення – коли це буде на часі. Це добре!

У липні 2022 після влучання у будівлю військомату по вул. Полавський шлях, 13 міською владою було знов заявлено про неможливість відновлення. Знов обурення професійної спільноти та містян – проте зміни риторики не відбулось.
Тиша та відсутність будь яких дій на цьому об’єкті насторожувала.

Будиок Павлових по вул. Полтавський шлях № 13, фото С. Таранушенко, 1914 рік

У лютому було зроблено запит до місцевого органу охорони, щодо отримання даних про обстеження цієї будівлі тощо. З відповіді на запит ми можемо побачити, що з липня 2022 балансоутримувачем/власником нічого не було зроблено.

Нерухома спадщина
Відповідь на запит до місцевого органу охорони культурної спадщини що до отримання даних про обстеження пам’ятки архітектури по вул. Полавський шлях, 13 в м. Харків

Жодної зацікавленності у збереженні пам’ятки.

Будинок Павлових по вул. Полтавський шлях № 13, фото А. Парамонова, 2019 рік

Тож, спостерігаючи тенденції у місті, щодо намірів розчищення для будівельних майданчиків, є підозра, що наступним таким майдайнчиком може стати будівля по вул. Полтавський шлях, 13

Будинок Павлових після ракетного удару росії, фото А. Апарамонова, грудень 2022 року

Це був мій короткий аналіз та прогнозування іймовірного майбутнього, тепер спробую відреагувати на випередження та дуже коротко проадвокувати збереження цієї будівлі та подібних до неї.

1) Будівля по вул. Полтавський шлях, 13 є пам’яткою містобудування та архітектури, охороний №7297-Ха. Побудована у 1832 році за пректом архітектора А. Тона у стилі “класицизм”. Є однією з небагатьох, у цьому стилі, що збереглись у місті. Без перебільшення кожна будівля цього періоду у місці є дуже цінною, та такою, яку потрібно зберіга та відновлювати у будь якому випадку.
Перебує під захистом держави згідно Закону України про захист культурної спадщини.
Посилання на історію цієї будівлі: https://www.otkudarodom.ua/ru/no-13-usadba-kupca-egora-pavlova

2) Будівля отримала ураження від влучання снаряду у липні 2022 року. Є такою, що підпадає під дію Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року від 26 березня 1999 року. Документ, що ратифіковано Україною у 2020 році – Відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 39, ст.293.

Це є військовий злочин.

Демонтаж/знос будівлі – можна сказати, є практично сокриттям місця злочину. Нове будівництво – так само.

А далі виникають логічні запитання до нас: А чи було тут щось?… А чи дійсно то був об’єкт нерухомої культурної спадщини?… Чи дійсно то було культурною цінністю, якщо так просто й швидко від неї відмовились та знесли?…

Це також є репутаційною втратою в очах міжнародних фондів, які діють за Гаагськю кнвенцією. Що може негативно вплинути на рішення щодо допомоги нам…

3) Відновити можна все.

Головна теза, якою іймовірно будуть апелювати, це “масштаби та важкість ураження, вони настільки великі, що можна зробити тільки один висновок – відновленню не підлягає.”

Проте! Звертаю увагу: це не перша війна й не перші пам’ятки в історії, які отрималі серйозні ураження.

Якщо б цією тезою керувались після ІІ Світової війни – в нас зараз не було б стільки різноманітних та унікальних історичних міст (говорю про всю Європу й про нас у тому числі).

На щастя, руйнування, які на сьогодні зазнав центр міста, далеко не такі, які були після ІІ Світової війни.

Не можна оцінювати можливість або неможливість відновлення для таких об‘єктів так само, як й у мирний час.

В нас нові реалії, які диктують інші підходи та шкали оцінювання.

Важкі, прямі уражння отримало не так багато будівель пам’яток – ми можемо зараз іх стабілізувати та законсервувати, а коли буде на часі – відреставрувати. Тим самим грамотно й гумано підійти до збереження міського середовища, духа міста – його ментального простору.

Для прикладу про можливість відновлення додам до посту фото із посиланнями – реставрація будівель (сучасниць й навіть старших за наш об’єкт) стан яких в наших реаліях було б визначено як “відновленню не підлягає”.

Можливість чи неможливість відновлення залежить виключно від доброї волі та бажання зберегти спадок, який ми отримали від наших пращурів та чи достатньо ми розвинуті та цивілізовані та зможемо його передати нашим нащадкам?…

Тож, звертаюсь до пана Ігоря Терехова із питанням: яке в міста бачення майбутнього будівлі по вул. Полтавський шлях, 13 (та подібних до неї)?

Звертаюсь до Міністерства культури та інформаційної політики України та пана Олександра Ткаченка, до місцевого органу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури ХОДА та пана Антона Коротовських:  “Яка стратегія відновлення та збереження нерухомої культурної спадщини міста/ історичних міст?”

Ми знаходимось на межі створення дуже небезпечного прецеденту, який може привести нас до повної втрати нашої нерухомої спадщини…

З повагою,
членкиня ініціативної групи #SaveKharkiv
Катерина Кублицька