Каністерапія. Як собаки лікують дітей

Перемикач мов

Після початку повномасштабного вторгнення, Україна зіткнулася із проблемою психічного здоровʼя дітей. Багато дітей, які відчули, що таке війна, мають психологічні травми і потребують терапії. В таких випадках, одним з методів лікування і відновлення, є анімалотерапія. Це метод лікування, під час якого психолог працює із взаємодією тварини з дитиною. Є різні напрямки анімалотерапії: каністерапія – робота з собаками, іпотерапія – робота з кіньми, є робота із зміями, та ін.
Найчастіше використовують каністерапію.

Ми зустрілись з Іриною Безуглою, психологом й інструктором з дресирування з великим стажем. Ірина займається лікуванням дітей за допомогою спеціально навчених собак, і поговорили з нею про основні принципи та нюанси цієї терапії.

Ірина Безугла зі своєю собакою-терапевтом

— В чому особливість каністерапії? Що це таке?

— Іноді думають, що каністерапія – це просто спілкування з собакою. Але це не так. Є три основні напрямки:
1. Собака-візитер. Це спеціально навчена собака, яка може ходити в будь-які місця з психологом. Вона дарує радість своєю присутністю й навичками, піднімає настрій, стабілізує емоційний стан людини і знімає стрес.
2. Собаки, які допомагають дітям у навчанні. Вони спокійні та врівноважені, мотивують дітей навчатися. Наприклад, дитина читає книжку собаці, яка уважно слухає, і дитина розслабляється поруч з нею. На заняттях підбираємо цікаву книжку, або терапевтичну казку, і дитина пропрацьовує психологічну проблему.
3. Є собаки-каністерапевти. Вони працюють з різними дітьми і підбираються під конкретну потребу.
Така собака активно приймає участь в учбових програмах, з інструктором допомагає дитині налагодити контакт з іншими дітьми. Може стати стимулом до занять, наприклад, разом з собакою можна розвивати дрібну моторику — надягаючи прищепки на одяг, що одягнений на собаку. Можна покращувати навички мовлення — дитина каже «дай», і собака дає м’яч, каже «на», і дає собаці їжу.
Також, коли дитина дає команди словами і жестами одночасно, вона вчиться синхронізувати рухи і слова, покращує координацію і підвищує самооцінку.
До того ж, через тактильне спілкування з собакою діти заспокоюються.

Каністерапія
Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід
каністерапія
Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід
Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід

Найвищий рівень роботи — це терапія з особливими дітьми. Тут необхідна високопідготовлена собака, в роботі важливий звʼязок психолога, інструктора з собакою і дитини. Собака є частиною підтримки і терапії. Тільки в цьому випадку буде ефект.

— Яку користь приносять собаки терапевти?

— Наразі актуальною роботою є емоційна підтримка, тому що всі діти страждають від стресу та тривоги від ракетних обстрілів, від повітряних тривог. Хоч діти можуть це не показувати, але їх тіло не бреше. Коли лунає тривога, то я помічаю, що діти збивають дихання, напружують тіло, різкіше рухаються, вони стають емоційніше. Це негативно впливає на загальний стан дитини і знижує готовність навчатися.
Заняття з собакою стабілізує їхній стан. Собака виводить дитину на контакт, щоб далі можна було працювати з арт-терапією, руховою терапією, щоб зняти фізичну і емоційну напругу. Також собаки допомагають мотивувати дитину і вийти з нею на контакт.

Шелті. Собака-каністерапевт. Фото: Катерина Свід

— Чи будь-яка добра собака може стати терапевтом? Які породи найкраще підійдуть для каністерапії?

— Не кожна собака може стати каністерапевтом.
По-перше, собака має хотіти спілкуватися з людьми і бути з гарною нервовою системою, в неї не повинно бути страху та агресії.
По-друге, це підготовка. Це не просто навчання командам, а більш глибокий підхід — ми вчимо собаку правильно реагувати на крики, шум, неочікувану поведінку. При роботі завжди слідкуємо за емоціями і станом собаки, їй повинно бути комфортно.

— Чи є породи, які підходять краще?

— В кожному напрямі можуть працювати різні собаки. Важливі гени, вирощування і правильний тренінг.
У мене працюють дві собаки – бігль та шелті, і готується третя – ще одна шелті.

Бордер-коллі. Собака-каністерапевт. Фото: Катерина Свід
Шелті. Собака-каністерапевт. Фото: Катерина Свід

— Як проходить заняття? Програма індивідуальна чи спільна?

— У Харкові можливі як особисті, так і групові заняття. Ефективніше працює особисте заняття, бо терапія проходить з урахуванням психологічної і нейропсихологічної діагностики конкретної дитини.

Якщо у дитини є особливості розвитку, то працюємо особисто, підбираємо індивідуальну програму під дитину.

В групі ми працюємо з стабілізацією емоційного стану. Спочатку я вчу дітей розуміти поведінку і міміку собак, потім розбираємо різні можливі ситуації з собаками, і лише після цього починаємо працювати.

Групове заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід

— Наскільки поширеним є таке лікування в Україні?

— В Україні каністерапія набирає обертів.
Важливо розуміти, що недостатньо просто пройти курс послуху і йти до дітей, це може бути небезпечно. Собака повинна бути правильно навчена і протестована, а інструктор повинен знати дитячу і собачу психологію. Інакше це буде просто урок доброти, де кінолог розповість, як спілкуватися з собакою. Каністерапія – це про взаємодію і психологічну роботу.

— Де можна приєднатися до вас, або побачити на власні очі, як проходить терапія?

— Основні заняття проходять в рамках дитячого табору для дітей, що пережили бойові дії у Харківській області, який проводиться Благодійною організацією «Харківський благодійний фонд «Будинок молоді та дітей УМСА» за підтримки громадських організацій УМСА Токіо, УМСА України та УМСА Європи, я веду групи з емоційної стабілізації дітей, в яких ми опрацьовуємо наслідки стресу, робимо психологічну підготовку з елементами розвиваючих вправ.

— Чи буває таке, що дитина не приймає собаку, або не вдається встановити з нею контакт?

— Коли дитина приходить перший раз, я дивлюсь реакцію на відстані. Якщо дитина боїться, то працюємо спочатку вдвох, потім обережно знайомимо з собакою. Поступово дитина починає підпускати її ближче до себе, знайомитись, і можна підібрати методику терапії.

— З якого віку з дитиною можна займатись?

— В мене на терапії наймолодшій дитині три роки. В групу я підбираю дітей близьких за віком.
У дітей різного віку – різні завдання. Зі спільного — спочатку вчу дітей спілкуванню з тваринами, а потім працюємо окремими вправами.

Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід
Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід

— Скільки треба занять, аби побачити результати?

— Зазвичай, це три-чотири заняття.
На першому ми знайомимося, вчимося розуміти собаку. Далі я вже працюю з проблемами дитини.

— Для прикладу, як це виглядає?

— Наприклад, 10-річна дитина через війну стала відлюдькуватою, перестала контактувати. Прийшовши на групове заняття, вона сіла одна. Я просила собаку приносити їй іграшки, давати лапу, поступово включала її в заняття, робили парні вправи з іншими дітками. Потім підключили арт-терапію, ми намалювали з дітьми їх страх, а собака була поруч і підносила олівці. В результаті занять, дитина намалювала чарівну собаку, яка з’їла її страхи. На четвертому занятті дитина вже займалася в групі, ми грались в командні ігри, робили вправи з собакою на підняття самооцінки, і вона почала розкриватися. Так ми пропрацювали проблеми дитини.

Друга дитина лякалась пострілів, будь-який звук викликав здригання і плач. Спочатку ми проводили заняття з собакою для покращення контакту з психологом, потім повноцінно підключили роботу з собакою терапевтом.
Дитина вигадувала завдання для собаки, будувала перешкоди, проходили їх разом з собакою, гралися з кульками і лопали їх.
Пізніше підключили арт-терапію, дитина гладила собаку, притискалася до неї в момент малювання і це надавало їй сил. Ми з нею зробили амулет – песика, який допомагав їй відганяти нічні кошмари и склали сказку, з цією дитиною-героєм в головній ролі, який переміг страхи. Усе це допомагало дитині стабілізувати її емоційний стан.

— З чим наразі частіше працюєте?

— Найчастіше ми опрацьовуємо страхи, про які мені кажуть батьки, або самі діти показують через малюнки. Якщо я бачу, що дитина замкнута або є інші психологічні проблеми, я розмовляю з батьками і ми коригуємо побут, паралельно працюючи з собакою.
Багато питань щодо перезбудження дітей. Ми працюємо з заспокоєнням і налагодженням побуту, а також обмежуємо гаджети, наприклад.

Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід
Заняття з каністерапії. Фото: Катерина Свід

— Чи рекомендуєте заводити собаку після закінчення терапії, якщо дитина захотіла чотирилапого друга?

— Ні, буде не той ефект. На заняттях дитина грається з навченою собакою під наглядом психолога, виконує певні завдання.
Якщо дитина дуже хоче собаку, подумайте, що саме може заміщуватися в цьому бажанні. Може дитині не вистачає дружби, спілкування, цікавих занять або колективу. Потрібно зрозуміти, що її зацікавлює на заняттях із собакою і додати це в життя дитини. Тому що собака – це не панацея.

Катерина Свід

Матеріал написаний за підтримки ГО “Інститут масової інформації”, що реалізує проєкт “Підтримка активних громадян під тиском в Україні” за фінансової підтримки Європейського Союзу.