Україна має на всіх майданчиках адвокатувати, що треба вводити поняття ядерного тероризму. І на прикладі України говорити про це. Мають бути розроблені превентивні заходи для цього, має бути окрема відповідальність.

18 жовтня 2024 року в Харкові в місті відбувся VII Харківський безпековий форум «Цивільні українці: виклики і стійкість в умовах терористичної війни». Форум провели Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» та Фонд Конрада Аденауера за підтримки Координаційного Гуманітарного Центру.

Публікуємо виступи експертів форуму.

Росіяни фоормували норми міжнародного права

Поговоримо про міжнародне право. Росіяни запустили свої отруйні щупальці у весь світ своєю пропагандою, своїм впливом на міжнародні організації. Тим, що вони, колишній совок, формували всі ці норми міжнародного права, якими після другої світової війни ми і користуємось. І  які, як виявилось зараз дуже яскраво, абсолютно імпотентні. І вони не діють ніяким чином. 

Вони не можуть вплинути на забезпечення безпеки, або діяти якось превентивно. А чому? Ну треба відверто говорити про те, що бабло перемагає добро. От і все. Скрізь, у всіх міжнародних організаціях присутні російські гроші. І вони мають важелі впливу на прийняття рішень, починаючи з ООН  і закінчуючи славнозвісним МАГАТЕ, який намагається щось тут зробити, спостерігаючи за нашою Запорізькою АЕС. Але нас є тільки два шляхи доведення: це національне право України та міжнародне право. 

Національне право має прогалини

Національне право має свої прогалини, адже ми нащадки совка. І про це треба відверто говорити, розуміти. І багато яких норм і досі не приведені у відповідність до сучасності.  Багато людей, на жаль, маючи совкова свідомість,  вони діють з цієї призми. А тому збирання доказів про злочини, які чинить росія в Україні, ускладнюється цими двома факторами. 

Окрім того, із мого особистого досвіду і практики, на жаль, сама система слідчих органів  доволі слабка. Адже зазвичай в інших галузях і сферах у нас працюють маловмотивовані люди. На моє переконання, збирати докази  про злочини, мають бути високовмотивовані люди, навчені правильно і швидко діяти, навчені дякувати нашому громадському сектору.  

Нарешті в цьому році було ратифіковано римський статут. Ми нарешті можемо йти до міжнародного суду. Адже ми мучили цей римський статут з 2000 року і не мали не тільки політичної волі, але й були, знову ж таки, під впливом росії. Бо вона була зацікавлена в тому, щоб ми не розвивали своє правове поле. І самі не розвивалися. 

Хочу навести приклад показової справи, яка зачіпає екологічну сферу. Це місцева справа по Харківському інституту, де наші колеги і партнери з Майдан Моніторингу допомагали слідству збирати докази. І це дуже важливо. Також, якщо говорити про екологічну сферу, то показовою стала  справа Одеської прокуратури про знищення дельфінів у Чорному морі. 

Всі інші справи йдуть дуже-дуже складно. Адже якщо говорити про аспект екологічного права, екологічні злочини, то, на жаль, знову ми повертаємось до прогалин. 

Україна для всього світу формує законодавчу базу

Міжнародне право також виявилось абсолютно не готовим. Адже воно не відповідає сучасності і викликам, з якими ми стикнулися. І Україна, по суті, для всього світу формує оцю базу — як діяти в період збройної агресії, що робити, як збирати ті ж докази. Тому на нас дуже велика відповідальність — проводити адвокацію. Адже міжнародне право не охоплює всі всі види воєнних злочинів. Таких, як, наприклад, екоцид і ядерний тероризм. 

Ми бачимо, що спочатку була окупована Чорнобильська АЕС, тепер — Запорізька АЕС. Про МАГАТЕ вже зрозуміло, що вони нічого не зроблять. Але ці злочинні дії росіян, на жодній площадці ми не кваліфікуємо як ядерний тероризм. А це і є ядерний тероризм. Але треба починати з того, що немає належної дефініції цьому поняттю, немає дефініції ядерного тероризму.

Україна має на всіх майданчиках адвокатувати, що треба вводити поняття ядерного тероризму. І на прикладі України говорити про це. Мають бути розроблені превентивні заходи для цього, має бути окрема відповідальність. Адже тут зовсім інші можуть бути наслідки не тільки для тієї країни, куди вторглися. Але й для інших країн, які також можуть зазнати негативного впливу від цих злочинних дій. Так от не маючи визначень усіх понять злочинів, ми не можемо йти з ними у міжнародний кримінальний суд.

Має бути програма протидії “русскому міру”

Я вважаю, що на державному рівні має бути програма протидії “русскому міру”. Бо з цього прикладу отруєна московським православ’ям людина, з “русскім міром”, яка їде світом, вона несе цей “русскій мір”. З моїх спостережень: у частини людей, які виїхали до тієї самої Німеччини, раптом виникає таке: «Ой, у нас не все так однозначно». Вони надивилися там місцевих каналів, які повністю там під росією.  

Вибачте, якщо ви виїдете за кордон і будете в гугл-пошук щось вводити, і перше, що вам буде виходити оці алгоритми, налаштуванн — воно буде виводити російський контент. І ї там поміж строчок якраз будуть відслідковуватися всі моменти, про які Юлія Лапутіна казала. То знову ж таки, це на державному рівні має просуватися. І не тільки в Україні говорити про це треба, але і на міжнародних майданчиках також.

Олена Шафранова адвокатка, координаторка коаліції ГО «Досить труїти Кривий Ріг»