Мобілізація має бути не для відправки на фронт, а мобілізація для базової військової підготовки. Для того, щоби всі покоління, я не виключаю і жінок теж, навчилися тому, що таке армія. Тому що про армію ходять різні страшилки, різні радянські спогади. А в армії насправді гарних командирів більше, ніж поганих.
Просто поганий командир значно більше робить шкоди, ніж гарний командир робить гарного. Тому завжди в медіа публікують, як на передок кого-то відправили, після двох днів навчання, всі загинули і таке інше. І ці історії всі дуже шкідливі. Я не кажу, що про них не треба казати, я кажу, що про них треба казати з конкретними прізвищами лише, а не узагальнювати ці ситуації. І люди мусять навчитися, молоде покоління.
Їх мусять вчити інструктори, бойові офіцери, які мають бойовий досвід і які не налаштовують їх на налаштовують їх на труднощі, але не налаштовують їх на безнадію. Люди мусять розуміти різницю між труднощами і безнадією.
Треба подолати уяву про армію як про тюрму. Оскільки я служив і в радянській армії і в українській армії, то скажу, що армії як тюрми радянської, її не існує. Але коли людина йде в армію, вона дійсно позбавляється певних свобод. Вона потрапляє в руки людей, яких сама не обирала собі командирами, і людей треба навчити, що навіть командира, як в ізраїльській армії, у нас можна прибрати.
Насправді, існують механізми прибрати поганого командира. Є механізми, їх треба створювати і просувати, щоби люди знали, що насправді вони не мають ніякої безнадії.
Є труднощі. І ці труднощі, до них люди мусять звикнути з 18 років і далі припинити боятися повістки чи чогось іншого. Так треба набрати пул підготовлених людей, і далі, можливо, навіть жеребкуванням, можливо, якимось по якомусь іншому принципу, щоби людина отримала повістку в Дії. Отримала, може покривилася, але не почала при цьому тікати, як від смерті.
Ніхто на смерть нікого не посилає. На смерть посилають лише окремі придуркуваті командири і придуркувате вище командування, яке не розуміючи, що бойову задачу неможливо виконати, все ж наполягає на їхньому виконанні. Ну і це окрема тема. Але головне, що люди мусять звикнути до армії, як не до чогось невідомого і страшного.
Тому що чорт він є найстрашніший саме тим, як його намалювали, а ні тим, ким він є насправді.
Леонід Маслов, розвідник, 92-га окрема штурмова бригада імені кошового отамана Івана Сірка
Інтерв’ю записала Наталія Зубар
Леонід Маслов представляв нашу організацію «Інформаційний центр «Майдан Моніторинг», в першому складі Громадської Ради Доброчесності
Be the first to comment