Цей текст було написано для однієї з закритих груп, але на багаточисельні прохання читачів виношу цей текст на широкий загал. Задача тексту дати загальне уявлення про рускомірські наративи та швидко ідентифікувати джерела таких наративів на різних платформах.
У “Віснику Книжкової палати” з’явилась надзвичайно цікава стаття авторства Миколи Сенченка. Особлива увага в ній приділена тому як бібліотеки можуть протистояти жидомасонській змові проти східноєвропейської цивілізації, проводячи виставки та конференції, які мають бути присвячені тому, як глобалізація негативно впливає на людство та сприяє деіндустріалізації та депопуляції залежних від Заходу країн.
Чи Україна і Угорщина приречені на конфронтацію чи є можливості для співпраці?
Як експерти з безпеки можуть допомогти покращити україно-угорські відносини?
Відповіді на ці запитання ми спробуємо знайти разом з Ігорем Тодоровим, доктором історичних наук, професором Ужгородського національного університету, вимушеним переселенцем з Донецьку.
Обдумуючи засади зовнішньої політики України, я зупинився на політиці створення буферних держав по лінії з державою-агресором. Довгий час, а може і “вічно” в людському вимірі, ці буфери треба буде підтримувати матеріально, гуманітарно, інтелектуально – не безоплатно. Йдеться про всі неукраїнські терени взагалі.
29–30 листопада 2019 року відбувся другий за ліком Харківський міжнародний безпековий форум, де крім українських спікерів на форумі мали нагоду поділитися своїми думками представники Грузії, Молдови, Чехії, Німеччини, Білорусі, США. Було піднято питання ціннісної сторони гібридної війни, яку РФ веде проти України, дискутувалися проблеми історіографії, що є об’єктом ідеологічних спекуляцій, була розглянута безпекова ситуація у різних європейських країнах; також предметом уваги були популізм як актуальна загроза та поствиборча ситуація в Україні; нарешті, Форум не обійшов і специфічні безпекові питання Сходу та Півдня України.
Яка в України місцева специфіка, яка мала б враховуватися при плануванні урядом якихось заходів? Калькуючи заходи інших країн, ця місцева специфіка має враховуватися.
Ми вимагаємо від Президента України Володимира Зеленського не допустити реалізації підписаних рішень, негайно відмовитися від ідеї створення Консультативної ради у згаданому форматі, доручити переговорникам від України діяти виключно в правовому полі і в рамках їх повноважень та унеможливити в подальшому здійснення кроків, які збурюють громадянське суспільство України, віддаляють Україну від встановлення миру, протирічать діючому законодавству та національним інтересам України.