Обдумуючи засади зовнішньої політики України, я зупинився на політиці створення буферних держав по лінії з державою-агресором. Довгий час, а може і “вічно” в людському вимірі, ці буфери треба буде підтримувати матеріально, гуманітарно, інтелектуально – не безоплатно. Йдеться про всі неукраїнські терени взагалі.
29–30 листопада 2019 року відбувся другий за ліком Харківський міжнародний безпековий форум, де крім українських спікерів на форумі мали нагоду поділитися своїми думками представники Грузії, Молдови, Чехії, Німеччини, Білорусі, США. Було піднято питання ціннісної сторони гібридної війни, яку РФ веде проти України, дискутувалися проблеми історіографії, що є об’єктом ідеологічних спекуляцій, була розглянута безпекова ситуація у різних європейських країнах; також предметом уваги були популізм як актуальна загроза та поствиборча ситуація в Україні; нарешті, Форум не обійшов і специфічні безпекові питання Сходу та Півдня України.
Яка в України місцева специфіка, яка мала б враховуватися при плануванні урядом якихось заходів? Калькуючи заходи інших країн, ця місцева специфіка має враховуватися.
Ми вимагаємо від Президента України Володимира Зеленського не допустити реалізації підписаних рішень, негайно відмовитися від ідеї створення Консультативної ради у згаданому форматі, доручити переговорникам від України діяти виключно в правовому полі і в рамках їх повноважень та унеможливити в подальшому здійснення кроків, які збурюють громадянське суспільство України, віддаляють Україну від встановлення миру, протирічать діючому законодавству та національним інтересам України.
Для більшости патріотів, які подивились вітання Зеленського з Новим роком різануло “какая разніца”. У купі з кількома десятками разів повтореною мантрою про мир, можливо, будь якою ціною, це створює низку загроз. Наше завдання – уникнути розколу, бо це призведе до подальшої втрати територій. Тому важливо сформувати нарешті перелік засадничих цінностей і ідей української національної ідентичності та сформулювати якою ми бачимо Україну через 10-15 років.
У культурному тиску, що його Україна зазнає з боку Росії, є, як мені виглядає, певна подібність з культурним тиском, якого зазнає Західна Європа з боку інокультурних іммігрантів.
Цього року форум зібрав спікерів з України, Молдови, Грузії, Білорусі, Німеччини, Чехії та США, а також більше сотні учасників.
Наш наступний відкритий діалог буде присвячений обговоренню того, що об’єднує і роз’єднує людей в Україні в баченні майбутнього в контексті війни і окупації Криму і Донбасу.
Що треба будувати – стіну чи магніти – для тимчасово окупованих територій?
Образ мешканців Донбасу і Криму – який він? Негативний, невідомий чи там живуть такі саме люди, як і скрізь в Україні?
29-30 листопада 2019 року в Харкові відбудеться Другий харківський міжнародний безпековий форум «БОРОТЬБА ЗА ЛЮДЕЙ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ». Ми запрошуємо вас обговорити низку питань, пов’язаних з гібридними загрозами, що торкаються світогляду й сфери ідеології, управління масовою свідомістю, технологій просування ворожих ідей в умовах демократії та інформаційного суспільства.
Мій план покраще вашого Штайнмаєра. І він не розділяє Крим та Донбас як чимсь різні теріторії в правовому статусі (власне, того і прагне агресор, щоб вони були принципово різні).
Друзі. Воно колотить. Воно болить за нашу країну, за наше майбутнє, за хлопців, що на передовій, за переселенців, за волонтерів, за тих, у кого серце і душа у ці часи розривається на шматки. Запрошуємо на зустріч. Нам потрібна власна формула нашого подальшого життя. І виробляти її – наша справа.
Жив був поц. Який дуже любив пизд…. говорити. В тому числі говорити про свою величезну роль в проєктах, до яких він мав якийсь стосунок. Якийсь. Від мізерного до помірного.
Визначеності стосовно впливу Коломойського та Росії досі нема. Чи може така невизначеність тривати довго? Ні. Бо фактор Коломойського робить непередбачуваною економіку, а фактор Росії може спровокувати масові заворушення з непередбачуваним результатом.
А поки лінія між цивілізованим світом і Мордором проходить по межах селища Нью-Йорк, активним мешканцям цього селища залишається сподіватись, що їхній голос почують і українські можновладці, і журналісти, і суспільство.