Війна завдає значних шкоди екосистемам України, зокрема водній та акустичній екології, а постійні бомбардування та дії протиповітряної оборони впливають на всі живі істоти.
На картині зображена дуже поширена в Європі пташка, яка зветься українською “курочка водяна”.
Польський художник Юзеф Хельмонський міг бачити її в Польщі, в Німеччині чи в Україні, бо він працював у всіх трьох країнах. Ви могли її бачити по всій Європі.
Те, чого ви, напевно, ще ніколи не бачили, так це водяну курочку, убиту російською бомбою, ракетою, безпілотником, прямо чи опосередковано ударною хвилею, спричиненою дальнім бомбардуванням або системами протиповітряної оборони. Моя команда воєнних журналістів щодня бачить їх у Харкові та околицях. Вони все частіше плавають мертвими в річках, озерах та ставках.
Ті щасливі курочки водяні, які пережили щоденні бомбардування Харкова, Києва чи іншого українського міста, можуть полетіти до Німеччини на холодний сезон, і принести з собою частки вибухівки та інші залишки війни. Ніхто не знає, що вони принесуть на своїх крилах. Віруси, бактерії, отрути – все можуть перенести птахи.
Водяні курочки, як і більшість тварин, не можуть адаптуватися до війни. А війна є величезним змінником клімату, навіть така, яка може здаватися дуже далекою. Порушення екосистем в Україні є величезними, найбільший вплив вони мають на воду та акустичну екологію. Бомбардування та протиповітряна оборона порушують сон усіх живих істот. Більшість дронів літають у темряві над містами, відвойовуючи повітряний простір у птахів.
Чим більше засобів протиповітряної оборони постачається, тим більше росіяни намагаються її подолати, що спричиняє більший акустичний терор, який впливає на водяних курок, інших птахів, комах, собак та будь-яких живих істот… включаючи людей.
Як показує наше дослідження, проведене за підтримки Фонду Конрада Аденауера, акустичний терор викликає хронічний стрес у людей. Хронічний стрес погіршує існуючі стани здоров’я та викликає нові хвороби. Водяні курки швидко гинуть, люди більш адаптивні, їхнє здоров’я погіршується повільніше.
Чи запобігають численні програми «відбудови України» смерті водяних курок? Чи запобігають вони хронічному стресу людських жертв акустичного терору? Ні, оскільки першопричина не усунена, терориста не зупинено. Чи допомагають якісь гуманітарні втручання в Україні зупинити бомбардування України Росією? Ні.
Гуманітарна допомога важлива і потрібна людям, щоб вижити… до наступного російського ракетного удару чи удару безпілотника. Це пластир для жертви, який не має нічого спільного з тим, щоб зупинити агресора, Росію.
Я живу в Харкові, лише за 30 кілометрів від державного кордону Росії. Чи були якісь втручання успішними у запобіганні випробуванням Росією різної зброї на нас, людях чи тваринах? Ні. Чим довше агресор бомбить нас, чим довше його задобрюють, тим вищий ризик того, що вони випробують на нас більше зброї, включаючи біологічну зброю. Бо чому б і ні? Вони вже бомбили ядерні об’єкти в Харкові.
Два дні тому росіяни почали випробування в Харкові нового недорогого безпілотника під назвою «Молнія» (der Blitz), здатного перевозити до 3 кілограмів будь-якого лайна, яке до Берліна принесе курочка водяна, що втікає від бліцкригу.
Наталія Зубар
Презентовано 14 листопада 2024 року в Берліні на 19-тій річній конференції Київського Діалогу “Децентралізована демократія та місцева стійкість”.
Be the first to comment