“Нестандартність мислення нас багато в чому врятувала, до речі, в 22-му році, і ми маємо на цю креативність трошки і десь натиснути.” – Сергій Жуков

Цивільна мобілізація: пошук відповідей на виклики війни – цій темі був присвячений восьмий Харківський Міжнародний Безпековий Форум, який пройшов в Харкові 5 грудня 2025 року в міжнародний день волонтера. 

Форум проводиться в Харкові з 2018 року Інформаційним центром «Майдан Моніторинг» та Фондом Конрада Аденауера  без перерви на війну.

Пропонуємо вам ознайомитися з підсумками роботи окремих панелей форуму.

Мобілізація для перемоги. Чого бракує? 

Експерти

Марія Тахтаулова, начальниця Другого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті

Вахтанг Кіпіані, офіцер Хорунжої служби 2-го корпусу НГУ «Хартія»

Сергій Жуков, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, депутат Харківської обласної ради

Модератор: Сергій Петров, історик, документатор воєнних злочинів, OSINT-спеціаліст, секретар Правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»

Експерти вважають національний консенсус та внутрішню готовність України ключовими для досягнення перемоги.

Національний консенсус та внутрішня готовність України

Жодна країна світу не прописує у своїх доктринах знищення сусідньої країни, за винятком Ірану щодо Ізраїлю. Він вважає, що Україна не повинна грати в цю гру, записуючи все, що хоче, на папері. Натомість, необхідно будувати консенсус всередині країни щодо “великої ідеї”, створити образ перемоги, який задовольнив би українське суспільство. Необхідно працювати з людьми, пропускаючи їх через систему ідеологічної, історичної, науково-технологічної індоктринації, щоб створити більш опірне суспільство, здатне до стратегій боротьби з Росією.

Існує запит суспільства на створення нового гранд-наративу. Раніше українці сприймалися як народ-жертва, але сьогодні є потреба позиціонувати їх як стійкий народ сили та перемоги. Україна не має загального консенсусу щодо того, що вважати перемогою, коливаючись від кордонів 1991 року до Кавказу в Криму. Україна існує як цілісна демократична держава в нинішніх умовах, і це вже є перемогою. Важливо усвідомлювати цінність держави кожним громадянином, оскільки втрата державності в минулому призводила до голодоморів, репресій та інших жахливих подій, як це показали події 2022 року в Бучі та Ізюмі. Необхідно знайти консенсус всередині українського суспільства щодо мети та напрямку руху, а потім шукати внутрішні та залучати зовнішні ресурси.

Питання про те, що таке перемога і який мир потрібен, почали звучати в політичній риториці керівництва держави з 2022 року. Слід говорити не про кордони конкретного року, а про міжнародно визнані кордони, які не змінювалися з точки зору міжнародного права. Слово “перемога” часто звучало, але його наповнення не обговорювалося достатнім чином. Позитивним зрушенням те, що сьогодні Україна намагається пояснити собі та міжнародним партнерам, до якого миру вона готова. Якщо розвал Росії ставиться як мета, необхідно щось робити для її досягнення, знаходячи або залучаючи ресурси, за прикладом Антибільшовицького Блоку Народів, який був створений УПА в 1943 році, але для цього потрібна підтримка ззовні.

Ключові виклики та запропоновані рішення щодо комунікаційної політики та поляризації суспільства в Україні включають:

Ключові виклики

Відсутність внутрішнього консенсусу: Немає консенсусу всередині країни щодо “великої ідеї” та того, що вважати перемогою 

Недооцінка цінності держави: Суспільство не до кінця усвідомлює цінність власної держави та необхідність її захищати, що проявляється у відсутності зростання кількості добровольців у центрах комплектування навіть після масованих обстрілів.

Поляризація суспільства та інформаційні операції: Росія десятиліттями практикує інформаційні операції, спрямовані на поляризацію суспільства, протиставлення груп людей (регіональні розломи, мовне та церковне питання), а також поширення дезінформації (наприклад, про мобілізацію та корупцію), закликів до силового спротиву мобілізації та вбивства військовослужбовців ТЦК.

Проблеми виникають не стільки через комунікацію, скільки через відсутність чіткої державної політики (наприклад, щодо покарання за зневагу до військових, щодо мобілізації, щодо збереження пам’яті про загиблих воїнів).

Існують провали в комунікації від влади різних рівнів, що призводить до розколів у суспільстві (наприклад, між Збройними силами та ТЦК), через що також низький престиж військової служби, що ускладнює залучення достатньої кількості здорових та молодих кадрів.

Проблеми з мобілізацією: До війська приходять переважно люди немолодого віку та з проблемами зі здоров’ям, тоді як молоді та здорові кадри заброньовані або ухиляються.

Інерція місцевого самоврядування: Місцеве самоврядування часто інертне у питаннях цивільної мобілізації, протидії інформаційним загрозам, підтримки війська та меморіалізації.

Запропоновані рішення:

Будівництво внутрішнього консенсусу щодо розуміння перемоги: 

Створення нового гранд-наративу: Позиціонувати українців як стійкий народ сили та перемоги, відходячи від образу “народу-жертви”.

Усвідомлення цінності держави: Кожен громадянин має усвідомити цінність держави, щоб запобігти її втраті.

Жорстка протидія інформаційним втручанням: Активно протидіяти та пересікати ворожі інформаційні операції в інформаційному просторі, зокрема в соціальних мережах.

Покарання за зневагу до військових: Впровадити реальні покарання за зневагу до військових та однострою, щоб захистити основу держави.

Справедлива мобілізація: Провести не вибіркову мобілізацію, щоб залучити до війська достатню кількість здорових та молодих кадрів, які є резервом.

Системна меморіалізація: Розробити та впровадити державну стратегію національної пам’яті, що включає системну меморіалізацію військових та цивільних жертв, фіксацію досвідів та створення доказової бази для міжнародних судів.

Створення інституційної пам’яті у війську: Створити централізований сервер або систему для збору та зберігання інформації про військові події та загиблих воїнів.

Активна співпраця з громадами: Налагоджувати системну взаємодію з органами місцевого самоврядування для цивільної мобілізації, протидії інформаційним загрозам та меморіалізації.

Міжнародна співпраця: Вирішувати питання поляризації та радикалізації на міжнародному рівні, оскільки Росія застосовує ці методи не лише проти України.

Ви також можете подивитися цю панель повністю тут