Московити сьогодні не обстрілювали Харків. Принаймні, іншої інформації у мене немає. Багато обстрілів приміської зони від Харкова. Здійснено ракетний удар по Дергачам – зруйновано гуманітарний центр міста та громади. На північ від Харкова тривають бої. На південному сході так само ситуація без змін – бої, українські війська стримують московитів.
За день обстрілів Харкова, наскільки мені відомо, не було. Про це каже і Терехов. З другого боку, голова Харківської ОВА Олег Синєгубов каже, що за добу 11/12 травня у Харкові троє постраждалих від обстрілів. Де це було – невідомо. Подібні нестиковки в заявах обласної та міської влади, а також інформація таких аналітиків, як оце я, трапляються не вперше. Пояснити це неможливо. Про це говорять і харківські журналісти, які так і не отримали відповіді на запитання про трьох поранених у місті.
Тривають обстріли північних передмість Харкова – Руської Лозової, Питомника, Циркунів, Руських Тишків. Так само обстріли і по Дергачівській громаді. Вночі ракетою влучили у Дергачівський будинок культури, де був гуманітарний штаб Дергачівської міської громади. Взагалі, без безпекою в Дергачах проблема – і це пряма відповідальність міської влади та міського голови громади Вячеслава Задоренка. Відразу після обстрілу у четвер гуманітарного штабу він виклав фото та відео пошкоджень. Відразу! Типу громада має знати. От і чудово – допоміг московитам добити цю будівлю, оскільки завжди добивають важливі для них цілі. Я кажу так, бо наша команда документаторів руйнувань цивільної інфраструктури має докази цього. Я взагалі мовчу про безпеку цього об’єкта: тут і збігалася і видавалася вся гуманітарка. А ще Дергачівська громада відома тим, що возила кавалькаду з 20 машин (!!!) до звільнених сіл і селищ після їх звільнення, зокрема, до Слатиного та Прудянки. Звісно, вони потрапляли під обстріли. Відповідь на це була простою – “людям треба допомагати”. Так, звісно, але це не потрібно робити таким чином, бо це ставить під загрозу життя і тим, кому допомагаєте, і тих хто допомагає. Ми знали про ці факти безвідповідального ставлення до безпеки. Врешті, хтось має про це говорити публічно. У прифронтових районах безпека має ставати на перше місце перед “зручністю” та “публічністю”. Пізніше московити обстріляли і інші складські будівлі в Дергачах.
Наші воюють на північ від Харкова. Попри заяви Генштабу, що московити відводять війська і їх підрозділи прикривають цей відхід, все-таки московити опираються сильно, інколи запекло. З лаконічних описів Генштабу можна підтвердити, що село Петрівка Циркунівської сільської громади вже під нашим контролем. Схоже, що під нашим контролем і село Тернова Липецької сільської громади (Генштаб каже про обстріл позицій українських військових в районі цього населеного пункту; пам’ятаєте Генштаб не оголосив про звільнення смт Старий Салтів, а лише заявив про відбиття рашистської атаки на нього). При цьому один з телеграм каналі, наближених до Банкової повідомив, що на одному з напрямів українській війська вийшли до державного кордону. Взяття цього села дасть можливість розрізати Харківське угрупування на 2 частини (Козачолопансько – Липецька та Вовчанське).
Сьогодні був у себе, забирав деякі літні речі (які не забрав раніше; літні брав одразу, коли виїжджав від себе), забирав деякі речі, деякі книги. Чув приходи, але далеко – в районі Циркунів, не ближче. Поодинокі машини їздять на північну Салтівку – люди справді повертаються на Північну Салтівку та найближчі до неї райони, перевірять своє житло. Але найближче мене вразило наступне: повз будинок іде пара, іде дуже неквапливо. Якби не все навколо пошкоджене та частково поруйноване, то сказав би, що це абсолютно мирне життя. Але загроза все одно є. Просто на цей час у московитів трохи інші завдання – стримувати наші війська.
У Харкові міська влада готується запустити транспорт. Обіцяють 4 трамвайних, 8 тролейбусних та 25 автобусних маршрутів. Це добра новина. До того ж кілька маршрутів приватних перевізників вже працюють, до слова. Відновлюється автобусне сполучення південних передмість з Харковом, а також між Харковом та Чугуєвим. Але з точки зору безпеки та побоювань щодо обстрілів, приміром, кінцевих зупинок, я би це робив поетапно. Протягом тижня – півтора, щоби зрозуміти наскільки це взагалі безпечно. На відміну від багатьох людей, я параноїдальний до безпеки. Так, я виживший (surviver) на Салтівці (понад тиждень під обстрілами, займався документуванням під обстрілами). І я чудово знаю з ким ми маємо справу – армією, що знищила Алеппо, Маріуполь та Ізюм. І тому у мене є відчутні побоювання, що після запуску транспорту можуть бути жертви, багато жертв. Бо засоби дотягнутися до Харкова з РСЗВ у московитів є, і є достатньо снарядів. Дуже сподіваюсь, що мої побоювання надмірні. Коротше, будемо дивитися.
Звісно, це сприятиме відкриттю роботи різних закладів, різних фірм. Частина підприємств та фірм провели релокацію своїх потужностей на захід. Це факт. І я сумніваюсь, що вони повернуться до Харкова чи відкриють тут свою філію протягом одного – двох місяців. Тобто це мінус робочі місця вже. Про масштаби не знаю, але це не поодинокі випадки. Багато хто сподівається відкритися, як тане тихіше і безпечніше. Мені відомо, що кілька невеликих фірм вже готується до запуску своїх потужностей. Оживає рітейл – різні торговельні мережі. Як жартують у місті, ознакою пожвавлення економіки та безпеки буде відкриття “Кісетів” – мережі кіосків продажу сигарет, що належить особам, наближеним до міської влади.
У Харкові внаслідок обстрілів пошкоджено 109 шкіл з близько 200 у місті. Тобто понад 50% шкіл наразі непридатні до навчання. Звісно, десь потрібно поміняти вікна, зробити косметичних ремонт, а десь пошкодження будівлі не дасть розпочати навчальний рік 1 вересня. Про школи в районах, які активно обстрілюваних районах взагалі мовчу – там пошкоджене чи зруйноване і житло, і школи. Повертатися до Харкова, якщо у когось є діти шкільного чи дошкільного віку зарано, поки не буде зрозуміло чи буде працювати школа поруч з вами, чи єдина функціонуюча школа буде за кілька кілометрів. По-друге, всі ці школи мають одну суттєву ваду – там непристосовані підвали / бомбосховища. Банально, від освітлення, до підігріву. В одному з обстрілюваних районів Харкова люди самі під обстрілами протягнули труби для того, щоби в бомбосховищі було тепло. Самі, без допомоги будь-якої влади. І перше, що треба робити під час підготовки школи до запуску, привести до ладу бомбосховище, забезпечити його освітлення, опалення, місця для сидіння тощо. Тобто забезпечити умови для безпеки. Друге – закрити фанерою чи чимось ще всі вікна з напрямків, звідки можуть бути обстріли (північ та північний схід).
Так от про школи. Зараз опитують вчителів як лишилися у Харкові щодо їх планів, а тих, хто виїхав про можливість повернення. Очевидно, що десь за кілька тижнів у школах почнеться велике прибирання та латання. Знову ж, там, де це можливо. Бо є і поруйновані школи, де навчання точно не розпочнеться 1 вересня. І не лише на півночі міста.
До речі, Харківобленерго зараз ремонтує одну з підстанцій, яка сильно постраждала внаслідок обстрілу, щоби дати електрику Сатлівці. Ремонт триває вже 3 дні і триватиме ще десь із тиждень. В деякі мікрорайони, куди були рідкі прильоти, але вони були запитані з певного джерела, і де електрики не було з початку березня (!!!) – тобто 2 місяці, електрику вже дали. В якому стані будинки, де з того ж часу не було опалення, і куди подаватимуть електрику, питання – стіни сирі.
Тим не менш, люди активно повертаються до міста. Дехто, перевірити квартиру та взяти літні речі, дехто на зовсім. Тут є один важливий момент. Якщо у Ви з північних районів міста (крім, хіба що Олексіївки, яка не сильно постраждала) – не думайте про повернення, ще рано, плюс стан житла. Якщо у Вас є діти – почекайте ще трохи – уточніть стан школи. Якщо у Вас немає роботи у Харкові, а Ви маєте роботу / підробіток там, куди Ви переїхали – краще залиштеся там. Якщо Ви похилого віку – також зачекайте. Якщо коротко: без роботи у Харкові, без розуміння, що ви можете волонтерити (для війська чи гуманітарна допомога), з дітьми тощо – просто перевірте житло, візьміть речі і зачекайте хоча би один – два місяці.
У Харкові ситуація з пальним складна – реально дефіцит та черги довжиною на годину – дві часу. І це ще одна причина не їхати до міста власною автівкою.
CNN пише загаловк, що встановила особу московитського генерала, який віддавав наказ про обстріл Харкова касетними боєприпасами зі Смерча 27 та 28 лютого 2022 року. Але це трохи не так. Вони лише припускають, що до цього причетний Алєксандр Журавльов, бо він єдиний у Західному військовому окрузі міг віддати такий наказ. Але РСЗВ “Смерч” взагалі резерв верховного командування, а тому такий наказ міг віддати і хло, і міністр оборони Шойгу, і НГШ московії Герасімов і інші відповідні чини. А так – підтверджено, що Салтівку, Північну Салтівку та Павлове Поле обстрілювали саме касетними “Смерчами”.
Американці пишуть, що московити підірвали мости у Печенігах, Старому Салтові та Рубіжному на Харківщині. Ну, по-перше, не всі мости рашисти підірвали. Так, у Печенігах це зробили наші, щоби завадити просуванню на селище окупантів. Про це повідомляла тамтешня влада. Щодо Старого Салтова – точної інформації не маю, а Рубіжанський міст підірвали точно московити.
Почув просто епічну історію. В одному зі звільнених сіл під час окупації відбулася просто епічна історія. Московити ходили по селу, мародерили. Застелили свиноматку (ті, хто колись жив у селі, розуміють наскільки це дика історія для господарів), але вони не змогли її та все інше забрати з собою. Викликали авіапідтримку. Прилетіло 3 гелікоптера: поки в один вантажили мертву свиню та інше награбоване, два інших здійснювали його прикриття. Спецоперація із вивезення награбованого. Я навіть не знаю як це прокоментувати.
На Слов’янському та Ізюмському напрямках тривають бої. Тривають обстріли і Барвінкового, московити обстрілюють Лозівську міську громаду – є руйнування та пошкодження будівель, серед яких об’єкти критичної інфраструктури, культурний центр та житлові будинки. Також поранено одну людину. На окупованих територіях ситуація складна. Так, в деяких селах Вовчанської міської громади окупантів немає. Староста в одному із сіл цієї громади роздавала гуманітарну допомогу від московитів. Про масштаб її співпраці з рашистами в мене даних немає. У Борівській селищній громаді частина колаборантів втратили довіру з боку московитських військових і відсторонені від “влади”, після чого виїхали до московії. У селі Маліївка Борівської селищної громади рашисти розтоплюють книжками з місцевої бібліотеки – і хто тут нацисти. Рашисти та нацисти – палії книг. Спалити книгу – це треба бути вже зовсім відмороженим.
Повідомлено про підозру у вчиненні державної зради колаборантці Наталії Шевченко – підполковниці, заступниці начальника Куп‘янського райвідділу поліції. 27 лютого, після наближення московитських військ до Куп’янська, вона зібрала назку поліцейських, агітувала їх перейти на бік окупанта, а також віддала наказ супроводжувати на службових автівках московитські колони по території Куп’янської міської громади до смт Ківшарівка та смт Куп’янськ-Вузловий. Цей наказ виконали кілька поліцейських-колаборантів. Одну з рашистів колон вона разом з ще одним поліцейським супроводжувала особисто.
Тривають бої в районі Лимана з кількох напрямків, так само в районі Білогорівки (чергова спроба рашистів форсувати Сіверський Донець завершилась черговими втратами. У них є наказ це зробити – і вони з напористістю дятла роблять це у лоб.
Так само з кількох сторін тривають бої навколо Сєвєродонецька та за Попасною. Ситуація складна. Але наші військові мужньо і самовіддано тримають оборону. Московити атакують в районі Костянтинівки, Авдїївки, Мар’їнки, Великої Новосілки Донецької та Гуляйполя та Оріхова Запорізької області. На деякі напрямки підтягнули ще резерви, а отже в наступні кілька днів тут буде гаряче.
У Херсоні триває захоплення приватних телекомунікаційних підприємств. Московити вимагають приєднання мереж до московитських, погрожуючи відібрати бізнес та обладнання.
На московії не спокійно. Знову “хлопки” протягом дня у Бєлгороді та околицях. Настрої у місті такі, що загалом люди не проти, якщо бєлгородці відчують що таке ховатися від обстрілів у підвалах. Проте це мова про настрої. І так, примирення, про яке час від часу запитують деякі західні журналісти, у Харкові та Харківщині не буде. Бо надто велика ціна сплачена за свободу – і людські життя і здоров’я, і велика кількість зруйнованих осель.
Смішне. Московити пишуть про свого пораненого гєроя, який попри чотириразове пошкодження танку (sic!!!) (“в танкє горєл”) зірвав план ЗСУ атакувати Бєлгородську область. Отак – один танк зірвав план всіх ЗСУ!
Дякую нашим захисникам за оборону країни, за звільнення сіл і містечок навколо Харкова. Віримо і підтримуймо ЗСУ! Віримо в Україну!
Сергій Петров
