Українська котяча армія. За що військові поставлять пам’ятники котам.

Українська котяча армія.

На всіх українських блокпостах і укріпленнях фронту в Донецькій області є коти. Вгодовані і кохані. Справжня котяча армія. Ця киця воює зараз десь під Маріуполем.

«Киця воює» – це не метафора

«Киця воює» – це не метафора. Вони працюють психотерапевтами (або «ходячим щастям», як сказав один комбат), ловлять мишей і пацюків, яких в степових укріпленнях повно. Киці і коти чують вибухи раніше за людей. Вони пильнують на чужих і попереджують про небезпеку. Також коти – прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог казав мені, що по ставленню котів, він одразу розуміє, в якому стані перебуває військовий і чи не потрібна йому допомога.

Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли відходять, то проблема, кому віддати котів, стає одною з нагальних. «Віддам кота з блокпоста» в гарні руки – такими об’явами повні соціальні мережі та записники волонтерів. Ось пропозиція від нашого Віталіка.

Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайве не гавкнули. Військові киці за визначенням зайвого шуму не піднімають.

Окопна киця

А це окопна киця, яка ходить просто серед варти і БТРів десь там в Донецькому степі. Варто бачити, як радіють її приходу бійці.

Пише мій побратим по Євромайдану Харків Іван Кравченко «У нас котів багато. Двоє диких було (найбільші, десь по 8 кіло), інші ще кошенятка від 4 до 8 місяців. При цьому, де б ми не стояли- обов’язково коти придуть самі  Сіро-білий кіт сьогодні за 10 секунд до розриву під кровать шмигнув. Будемо тепер його барометром кликати.»

На блокпостах терористів ніколи не бачили котів

Волонтери, які їздять через захоплені території, кажуть, що на блокпостах терористів по дорозі зрідка зустрічаються дикі собаки і вони ніколи не бачили котів. І на це є причини. Страшні.

Я була на блокпості, куди кицьку довелося везти здалеку, бо навколо не вдалося знайти котів навіть на смітниках. Це була відбита від терористів територія. При її захопленні терористи використали котів, щоб зняти “растяжки” – дроти, закріплені між вибухівкою, через які мали перечіплятися люди і підриватися. Це не поодинокий випадок.

Для того, щоб змусити кота бігти, терористи поливали хвости котів скипидаром чи бензином і запускали в напрямку растяжек, щоб ті зривали вибухівку.  Для надійності до хвоста коту ще й прив’язують палку і теж підпалюють. Без підпалу це не працює, бо змусити кота кудись бігти мимо волі неможливо. Перебили таким чином всіх котів в окрузі.

Наше військо так себе не поводить. Наших військових така жорстокість вражає більше, ніж жорстокість до людей, бо люди все таки опиратися можуть, на відміну від тваринок. На моє питання, чи не менший це кошт вбити кота, ніж людина підірветься, мені один військовий відповів, що людина має вибір чи йти воювати, а підпалена тварина ні. В тому і різниця.

В обговоренні моїх фото знайомий зауважив, що такі історії «дегуманізують противника». Я проїхала всі фронти Донецької області, і зібрала достатньо свідчень, що наш ворог прекрасно справляється з завданням власної дегуманізації сам.

Практика використання тварин для розминування територій не нова для російської армії. Читайте, що таке протитанковий пес. Попереджаю, що це неприємне читання.

Моя знайома слушно зауважила:

Sonia Kagna «Тепер не може бути ніяких сумнівів, що Україна переможе, бо котячу армію неможливо подолати. Ви колись намагалися змусити вашу кицю робити те, що вона не хоче? Ну і як? Отож!»

Бойові машини української армії називають кицьками та котами. Мені розповідали, що один бойовий кіт сам вліз в БТР і їздить тепер з бійцями на патрулювання.

English version of this text.

Наталія Зубар

Фото мої та друзів.