Громадський активіст, координатор по волонтерській допомозі Батальйону “ОУН” Михайло Жирівський на особистому блозі поділився цікавими думками щодо ймовірних пранів Агресора.
В умовах гібридної війни Росії проти України, Європейський союз значною мірою підготувався до можливого поширення дестабілізації на їхні території, тому вони розташували бази НАТО на прикордонних територіях: в Румунії, Болгарії, Польщі, Литві, Латвії, Естонії, яких до того ніколи там не було, тим самим обігравши Російську Федерацію в їхніх імовірних планах. Прогнозованою стратегією Кремля була загальна дестабілізації України, включаючи її західні області, лише для того, щоб полоскотати нерви ЄС та США які є ще більшими ворогами ніж “жидобандерівці” та “укропи”.
Ні для кого не секрет, що плани РФ щодо вторгнення в Україну планувались уже давно і ця ситуація надвисала в повітрі. Росія ще з часів СССР завжди відстоювала лише свою точку зору незважаючи на інших, тому загрози сепаратизму лунали уже давно.
Інакше, як ще пояснити велику кількість агентів ФСБ в Україні та тотальне знищення культури, економіки, кордонів та оборонного комплексу держави, все це робилось навмисно, про що віщають практично усі експерти, але по суті досі не зрозуміло які були плани, щодо України, так нещодавно опубліковано документ на незалежному російському інтернет-виданні Нова Газета, що підтверджує планування по захопленню Держави ще в часи керівництва Януковича, там вказано що дестабілізація на територіях України почнеться з Криму та Харкова.
Враховуючи розташування нашої держави, між двома гігантами ЄС та РФ, вона завжди піддавалась впливу з двох сторін, тому ніколи не була абсолютно незалежною. В момент, коли нам нав’язували йти в «Таможенный союз», суспільство обирало «Європейський», це і викликало Революцію. В той час, коли інтелігентна Європа ставиться до України з толерантністю, то так званий “старший брат” в неї брутально відірвав частину території і пробує надірвати ще один великий кусок.
Якщо розглянути карту світу то стає очевидним котрі країни були та є під впливом Кремля, і саме завдяки ним міг впровадитись план по захопленню України. Путін нарощував свій авторитет на держави колишнього СНД.
Активно співпрацюючи з Білоруссю, він прогнозував для себе можливість для оточення України з північної точки кордону та його прорахунок був летальним, адже не дуже розумно, будучи диктатором, залишати керівником держави іншого диктатора проти якого ЄС ввів санкції, ще задовго до того, як це слово стало популярним, в такому випадку виникає здорова конкуренція в якій кожен веде свою політику і тому Білорусь ясно та чітко заявила, що вона ніколи не була та не є частиною “Руського світу”. Також великою помилкою Кремля є спроба підібрати під себе Казахстан лише для збільшення своїх апетитів. Зона контролю якомога більшими масштабами дали про себе знати також, коли рука кремля тягнулась до Грузії, завдяки якій планувалось перекриття Україні відхід по морському простору оточивши її, але і тут також був прорахунок в планах.
Варто відмітити що напад на Кавказ ще до правління Путіна був одною з перших операцій по розширенню зони впливу, де також була застосована пропагандиська машина.
Можливим і єдиним кроком для дестабілізації західної частини України досі є так звана самопроголошена “республіка Придністров’я”, але вона відрізана від сухопутного ввезення в цю “країну” будь якого озброєння бо межує з Україною та країнами ЄС: Румунією і Болгарією, відсутній вихід до моря, що унеможливлює будь яке сполучення окрім повітряного, але незважаючи на ізольованість цієї території там досі присутня російська техніка та війська. Тому в вересні цього року на Генеральній асамблеї ООН міністр закордонних справ Молдови Наталія Герман наполягала на виведенні російських військ та військового обладнання з Придністров’я.
Зважаючи на всі вищевказані чинники та затяжну Антитерористичну війну для України є життєво важливим постачання зброї для оборони її кордонів, та позиція США дещо незрозуміла, спираючись на здоровий глузд позицію Америки можна пояснити лиш тим що в Білому домі побоюються реакції РФ на такий жест, у зв’язку з тим вона може посилити наступ своїх військ. Проте позитивним сигналом в цій ситуації є позиція Об’єднаних Арабських Еміратів, котрі дали згоду на поставку озброєння для України і це рішення прийнялось також не без впливу США, тобто можна сказати що ОАЕ виступлять посередником в цьому питанні.
Цікавим є ще один момент з Американськими аналітиками від компанії Stratfor, котра опублікувала геополітичний прогноз на 2015-2025 роки, де прогнозують Росії значний переділ територій.
Схоже світ дещо перестав боятись Росію, як країну котра вічно грає м’язами, при цьому не перестаючи пити водку і починає адаптовуватись до реального стану справ і допомагати Україні не лише співчуттями, проте цього звісно замало і ще надзвичайно багато треба зробити для укріплення та посилення своїх позицій а тим паче для перемоги і схоже на те, що зрушення в цьому плані уже досягли більш рішучіших позицій, оскільки ніякого немає сумніву що Росія просто так не зупиниться і вона довела, що санкції для неї не загроза.