У селі Червоний Кут Гадяцького району Полтавщини урочисто відкрили пам’ятний знак на місці підписання у 1658 році Гадяцького договору (трактату). Оскільки проросійсько налаштований полтавський полковник Барабаш не пустив запорожців у Гадяч, табір став за кілька кілометрів від колишньої гетьманської столиці.
Гадяцький трактат – українсько-польська мирна угода на противагу Московії, яку на козацькій раді підписали гетьман війська Запорізького Іван Виговський з посланником уряду польського короля Яна ІІ Казимира Ваза.
Згідно із статтями угоди, підписаної 16 вересня 1658 року, повинно було утворитися Велике Князівство Руське у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. У такому вигляді воно повинно було утворити федерацію у складі Польщі, Литви та України під егідою короля, що обирався. На чолі Великого Князівства Руського мав стояти пожиттєво обраний українським народом, але затверджений королем гетьман. До його повноважень належало командування збройними силами, посада київського воєводи, обов’язки першого сенатора на Наддніпрянщині. Козацтву, зокрема, гарантувалися давні права і привілеї, проголошувалися свобода православного і католицького віросповідання та свобода друку. Утім, Руське князівство не мало прав на самостійні зносини з іншими державами.
І хоча Гадяцький договір з певних причин не був реалізований, на думку відомого російського історика, Тетяни Тірової-Яковлєвої, «Гадяцький трактат – феномен думки української політичної еліти того часу, її можна порівняти тільки з Конституцієї Пилипа Орлика». Інший дослідник – Сергій Наріжний вважає, що «вага Гадяцького трактату лежить не так у його міжнародному значенні, хоч він гарантував Україні майже політичну незалежність, як у тих постулатах, що були висловлені козацтвом на Гадяцькій раді».
– Місце, де у Червоному Куті відбувалися урочистості (а це територія колишної панської садиби), два тижні приводили до ладу місцеві активісти й представники влади, – розповідає голова Гадяцької Народної ради Олександр Сиваш. – Тепер воно досить затишне – і площа, і затінок великих дерев. Окраса-релікт – 300-річний дуб, на якому ми розмістили портрет Івана Виговського. Тож плануємо надалі проводити тут вишкіл для молоді у патріотичному таборі.
Кілька сотень гостей, як з місцевої Сарської сільської ради, так і з Гадяча, який нещодавно отримав статус міста обласного підпорядкування, пригощали господині 9-ти козацький куренів з тих сіл Гадяцького району, де у ХVІ столітті стояли козацькі сотні.
Після концерту, в якому взяли участь професійні і самодіяльні актори з Гадяччини та Полтави, усіх присутніх зачарував кінний козацький театр з Соколиного хутора на Чернігівщині.
Людмила Стельмах (Кучеренко)