Чим відрізняється українська глибинка від великих міст і столиці? Звісно, багато чим. Але в першу чергу малою кількістю подій – політичних, культурних. Бо тут не гастролюють відомі театри, зірки шоу-бізнесу, не роздають автографи культові письменники, не приїздять президенти, міністри, губернатори. Навіть голови райдержадміністрацій рідко бувають.
Тож щоб пожвавити культурне життя у Кибинцях, що на Миргородщині, щоб воно не критично відрізнялося від відрізнявся від рівня цього розвитку в Києві, молоді київські поетки Любов Якимчук та Галина Танай наприкінці минулого року розпочали проект «Метро до Кибинець». Адже, на їхню думку, у цьому селі дуже потужна й давня культурна традиція. Колись Кибинці належали поміщику-меценату Дмитру Трощинському, міністру трьох російських самодержців, в тому числі й Катерини ІІ. Він організував театр на воді, в якому грав Микола Гоголь, а його батько ставив п‘єси. Кибинці – мала батьківщина основоположника й теоретика футуризму початку ХХ століття – Михайля Семенка, який був розстріляний сталіністами у 1937 році. Саме у вірші М. Семенка «Підземка» є такий рядок:
«І буде до метра паризького — дороги ніч од Кибенець».
Чому саме до Кибинців авторки проекту вирішили рити «культурне» метро? Розкрию таємницю. Любов Якимчук родом з Донбасу. І коли там розпочалася війна, її батьки переїхали до Кибинець.
У рамках проекту в селі вже побували Євген Степаненко – учасник АТО, співавтор телепередачі «Війна і мир». Старшокласникам місцевої школи особливо цінними були його поради, як протистояти інформаційній війні. Молодшим школярам та бібліотекарям запам’яталася презентація дитячою письменницею Іриною Цілик її твору «Таке веселе життя»; а потім разом з нею діти власноруч створювали книжку. Знаний телеведучий і режисер-документаліст Юрій Макаров прочитав лекцію про «нешаблонного» Тараса Шевченка: ніхто не залишився байдужим…
А от напередодні свята Пасхи у Кибинцях відбулася конкурсно-розважальна програма «Україна зустрічає Великдень» за участі відомого телеведучого Костянтина Грубича. Він провів майстер-клас з приготування баби рисової з кисломолочним сиром. Допомагали йому наймолодші діти, з якими колишній «господар» кулінарної програми «Смачна країна» відразу ж знайшов спільну мову.
Костянтин також презентував свою книгу «Смачна країна», куди увійшли старовинні рецепти української кухні з усіх областей України, які наш земляк (Костянтин родом з Полтави) збирав десять років. Національна кухня – це теж культурні традиції, які йдуть з глибини віків.
А що вони не зникають на Миргородщині, довели батьки й учні Кибинцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, приготувавши солодкі й солоні делікатеси. Вміють українці частувати гостей! Чого тут тільки не було: різноманітні торти, тістечка, паски, кекси, вергуни, печиво, узвар, кваша, налисники, вареники, котлети, домашня ковбаса, крученики, сало, зварене в лушпинні цибулі…
Фірмові тістечка презентувала присутнім і Вікторія Півень – майстер-кондитер миргородської кав’ярні «Мокко».
Прекрасний концерт засвідчив, що таланти в Кибинцях не перевелися. Декламували, співали й танцювали учасники художньої самодіяльності школи та сільського Будинку культури від 6 до 70 років! Дует «Селяночка» у складі Валентини Володько та Надії Стуконоженко виконав старовинні автентичні українські пісні. До речі, їхнім жіночим народним костюмам понад сто років, а ще їх часто запрошують на весілля куховарити.
Шедеври кулінарного мистецтва кожного з 11-ти класів по закінченню свята були розпродані на аукціоні по 2-5 гривень, а виручені 4000 гривень будуть використані на лікування поранених земляків – бійців АТО. Овочі й домашню консервацію, яку знесли школярі, волонтери з громадського об’єднання «Миргород – Допомога», яке очолює кибинцівський фермер Віктор Галич, передадуть у 54 ОМБр.
– Мешканці Кибинців дуже задоволені культурологічним проектом, – каже сільський голова Людмила Мисяк, – і з нетерпінням чекають кожного наступного заходу. Зокрема, і фільму про Тараса Шевченка, створеного на Одеській кіностудії 1926 року за участі Михайля Семенка.
За радянських часів було популярне гасло: «Зітремо межу між містом і селом!» «Стирали-стирали» та так і не стерли. За останню чверть століття між містом і селом узагалі утворилася прірва. І якщо культурний дисбаланс між містом і селом взялися вирівнювати митці в рамках приватної ініціативи, то економічний підйом сільських населених пунктів не можливий без відповідної державної політики, зокрема, й децентралізації влади.
Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент Полтавського обласного медіа-клубу