За конституційною легендою Україна є правовою (ст.1 Конституції), унітарною (ст.2) державою, де “визнається і діє принцип верховенства права“. Той принцип, у давньому тлумаченні Конституційного Суду, “полягає у пануванні права [читай – свободи, справедливости, рівної міри для всіх] у суспільстві” і “вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність“. При цьому, згідно з п.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина визначаються лише законами України. На десерт можна згадати ще і антидискримінаційну статтю 24, згідно з якою громадяни мають рівні права і обов’язки незалежно від всяких-різних чинників, у т.ч. від місця проживання.
Очевидно, що цього більш ніж достатньо для однозначного висновку – в Україні має існувати єдиний для всіх правовий режим реалізації людських і громадянських прав і свобод. Все інше – від лукавого, від сваволі “суб’єктів владних повноважень”, миритися з якою – не поважати себе як громадянина.
Легенда легендою, а реальність виявилася такою, що з конституційними деклараціями має мало спільного: наше дослідження виявило, що близько 90-та органів місцевого самоврядування міст і селищ різних країв України самочинно, не маючи на те жодних повноважень, наприймали власних “порядків”, “положень” та “порядків про положення” з питань організації і проведення мирних зібрань, у різні (але схожі) способи обмеживши свободу мирних зібрань, гарантовану нам ст.39 Конституції України, ст.11 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Серед найодіозніших та найогидніших порушень – самочинне (на порушення прямої вказівки Конституційного Суду України, що це може визначатися лише законом) встановлення строків завчасних повідомлень про проведення мирних зібрань, обмеження, шляхом заборони використання гучномовців, плакатів, прапорів тощо, свободи вираження. Загальна вага нашої колекції того позаправового паперового непотребу сягнула 5-ти кілограмів.
Відтак, як ми і обіцяли, ми через Генеральну прокуратуру звернулися до прокуратур усіх міст та селищ, де наш моніторинг виявив антиконституційні “порядки” організації проведення (читай – обмеження) мирних зібрань. Теоретично, згідно закону, прокуратура має відповідати на всі звернення. Однак, відсутність таких відповідей є відомою, старою і звичною проблемою. Наводилися дані про менше 2% відповідей прокуратур на звернення громадян. В цьому сенсі в нас великі досягнення. В нас тільки 17 міських прокуратур з 89-ти (або 19%) поки що не відповіли взагалі. Ніяк. Стан “ніяк” позначений на мапі” білим.
Решта кольорових крапок показують різного типу відповіді. Мапу можна збільшувати, на кожну крапку – місто – можна натискати для деталей про деталі комунікації з владою.
На сьогодні поточний підсумок наших багатокілограмових (кожен випадок займає багато листів) комунікацій з прокуратурами виглядає в цифрах так
| скасування | 11 |
| подання на скасування | 21 |
| листування | 33 |
| відмова | 7 |
| нема реакції | 17 |
Далі буде, адже там де до нас не дослухалися ми, це так не залишимо і продовжимо наполегливо комунікувати з Генеральною прокуратурою та її підлеглими аж до досягнення мети – забезпечення існування в Україні одного для всіх прозорого, простого, справедливого порядку реалізації громадянами свободи мирних зібрань.
Принагідно закликаємо всіх, кому стає відомо про затвердження органами місцевого самоврядування (чи то їхніми виконавчими комітетами) нових актів з питань мирних зібрань, повідомляти нас про це за електронною адресою monitor[at]maidan.org.ua (за можливости – додаючи скани чи фото таких актів, гіперпосилання на тексти на офіційних сайтах або принаймні вказуючи реквізити, дати прийняття) – ми вживатимемо юридичних заходів для ліквідації таких неподобств.
Наталя Зубар, Олександр Северин
Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”
*****
Діяльність з моніторингу та захисту свободи мирних зібрань в Україні здійснюється ІЦ “Майдан Моніторинг” за люб’язної підтримки Міжнародного фонду “Відродження“