Боротьба з політичною корупцією у посткомуністичній Європі

Через рік – вибори. Що ми можемо зробити, щоб вплинути на якість наступного скликання Верховної Ради? Почитаємо дискусію про це. Шукаймо ідеї, які ми готові втілювати. Для затравки – пропонуємо вашій увазі кращі європейські зразки впливу громадянського суспільства на парламенти.

Переклад Майдану з книги Румунська Коаліція за чистий парламент. У пошуках чесності в політиці. (2005)

Боротьба з політичною корупцією у посткомуністичній Європі.

Основна історія

Ця книга розповідає про антикорупційну кампанію проведену в Румунії у 2004 році, в результаті якої приблизно сотня депутатів з неоднозначною репутацією лишилися поза парламентом. І якщо багато спостерігачів вважали цю кампанію «оригінальною», проблеми, на розв’язання яких вона була спрямована, широко розповсюджені у посткомуністичному світі: політичні еліти, іноді більше схожі на хижацькі еліти; поглинання держави великим бізнесом; виборці з низьким рівнем громадянської компетенції та інтересу до політики. Ситуація на Балканах та у колишньому СРСР іноді виглядає безнадійною. Але це не так. Історія, яку ми розповімо, переважно, є історією успіху.

З нагоди місцевих виборів у червні 2004, а також парламентських та президентських виборів у листопаді та грудні, румунське громадянське суспільство вперше організувалося у широку коаліцію за чесність у політиці – Коаліцію за чистий парламент (КЧП). Розчарована та незадоволена неефективністю влади у боротьбі з широкомасштабною корупцією, громадськість вирішила взяти справу у свої руки.

КЧП спочатку визначила критерії, за якими кандидат був негідний членства у чистому парламенті. Такими критеріями стали: 1) кількаразові переходи з однієї політичної сили до іншої у пошуках власної вигоди; 2) звинувачення у корупції, основані на опублікованих доказах, що піддаються перевірці; 3) викриття, як агента Секурітате (колишньої секретної поліції Чаушеску); 4) володіння великими приватними фірмами з великою податковою заборгованістю перед державним бюджетом; 5) нездатність пояснити різницю між офіційно задекларованими активами та доходом; 6) отримання доходу в результаті конфлікту інтересів, який виникає під час перебування на державній службі.

Наступним кроком було обговорення цих критеріїв з лідерами політичних партій, представлених у парламенті. Найголовніші з них – коаліція Соціал-демократичної партії та Гуманістичної партії (СДП+ГП), Альянс Справедливості та Правди (АСП), та Демократичний альянс угорців Румунії (ДАУР) – погодилися з критеріями та процесом відбору, запропонованим громадянським суспільством, і публічно заявили про підтримку кампанії, розпочатої КЧП. І тільки Партія за велику Румунію (ПВР) – радикальна популістська партія – відмовилася від будь-якої співпраці.

Третім кроком був збір інформації про кандидатів від цих партій. КЧП збирала інформацію, опубліковану у пресі протягом останніх років, та досліджувала сайти органів влади, які відповідають за фінансові та комерційні питання. Потім вона ще раз перевіряла інформацію.

Четвертим кроком було складання списків тих кандидатів, які відповідали одному або декільком узгодженим критеріям. Складені в результаті «чорні списки» направлялися політичним партіям з проханням переглянути кожний випадок та, можливо, зняти згаданого кандидата. КЧП також запропонувала додатково проаналізувати будь-які випадки, якщо кандидати не погоджувалися з її висновками.

П’ятим кроком стало зняття політичними партіями значної кількості поданих ними кандидатів. Деякі з кандидатів звернулися до КЧП зі спростуванням, і вона, в свою чергу, або погодилася, або ні, та внесла відповідні зміни до чорних списків.

Останнім кроком стало розповсюдження остаточних чорних списків КЧП у формі приблизно двох мільйонів листівок, поширених у більшості з 41 регіонів Румунії.

В Румунії, яка все ще лишається аграрної країною, мало хто читає друковану пресу. І хоча більшість з 21 мільйонного населення країни є грамотними, тільки 20% регулярно читають політичні новини в газетах. Через те, що виборча система в Румунії передбачає голосування за списки, люди рідко знають своїх представників. Balkan Trust, Румунське відділення Фонду Сороса та Freedom House надали фінансування для цієї кампанії.

Працювати з маленькими партіями виявилося досить складно. Угорці намагалися заявляти про свою винятковість через те, що вони є меншиною. З ними було досягнуто домовленості, що їх представники звільняться з посад, де є конфлікт інтересів, і тоді їх буде викреслено з чорного списку. ГП, як правило, набирала людей з інших партій, тому вона була проти такого моніторингу. Після виборів вона перекинулася на бік переможців, хоча до того була в коаліції з СДП.

Після того, як в результаті моніторингу списків з’ясувалося, що набагато більше недостойних кандидатів належали до правлячої СДП, ніж до опозиції, ця партія засудила всі процедури та закликала своїх кандидатів подавати в суд на членів Коаліції, а також попросила суд заборонити розповсюдження листівок. У публічних заявах та відкритих листах проурядова ГР (та її телекомпанія Антена 1) звинувачували КЧП у змові, називаючи її членів «громадськими терористами» та «купкою злочинців». СДП та ГП також просили Центральне виборче бюро – найвищий виборчий орган Румунії – заборонити листівки КЧП. Але судді, як цього Бюро, так і звичайних судів, прийняли рішення на користь КЧП.

Опоненти кампанії КЧП знайшли більш ефективну тактику. У великій кількості регіонів вони розповсюдили листівки, схожі на листівки КЧП, але замінили імена своїх кандидатів, іменами кандидатів від опозиції.

Багато національних та закордонних ЗМІ висвітлювали діяльність Коаліції, включаючи БіБіСі, Рейтерз, АП, Ле Монде, Файненшал Таймз, Франкфуртер Альгемайне Цайтунг, Ді Прессе, та незчисленна кількість інших європейських газет. Завдяки спільним зусиллям студентських та низових організацій, таких як Громадський альянс та Про-демократична асоціація, майже 2 мільйони листівок було розповсюджено майже у кожному регіоні Румунії. Більш ніж дві тисячі людей, від студентів до членів профспілок, взяли участь у цій кампанії як волонтери.

Якими були результати кампанії з чорними списками? На початку КЧП задокументувала 143 негідних кандидатів від СДП, включаючи тих, що балотувалися на місцевому рівні. Під тиском громадянського суспільства СДП зняла приблизно 30 кандидатів зі своїх виборчих списків. КЧП також викреслила зі своїх списків декількох кандидатів, які оскаржили її висновки. Отже остаточний список негідних кандидатів від СДП та ГП складався з 95 осіб. Серед кандидатів від інших партій, які залишилися у чорному списку, було 10 представників опозиційного Альянсу (на початку їх було 28, але Альянс також зняв деяких кандидатів), 46 з Партії за Велику Румунію, та 3 від ДАУР.

Остаточний підрахунок показує, що 98 кандидатів з початкового чорного списку втратили свої мандати через те, що були виключені зі списків, або не отримали підтримки виборців. Разом з тим, 104 кандидати з чорних списків були переобрані. Якщо застосовувати цей критерій, то кампанія КЧП була успішною трохи менше ніж на 50%. З іншого боку, СДП було позбавлено влади.

Негативним наслідком кампанії стало те, що у той час, як новий Президент Траян Басеску та новий уряд, очолюваний Альянсом за демократію, шукають адекватних заходів боротьби з системної корупцією, румунське громадянське суспільство змушено захищатися від 5 судових позовів за наклеп, поданих колишнім Головою Служби безпеки, колишнім Міністром юстиції, колишнім Міністром оборони та кількома іншими чільними представниками СДП. Якщо Оскар Уайльд правий, що про людину треба судити за якістю її ворогів, то румунське громадянське суспільство зробило величезний крок, провівши кампанію за чистий парламент. У будь якому разі, до закінчення квітня коаліція виграла суди першої інстанції майже за усіма позовами.

(далі буде)