Віра, відвага і наполегливість

Стежачи за останніми подіями в Україні у мене виникає враження, що нам українцям бракує трьох рис – віри, відваги і наполегливості. Без цих особливостей в Україні не відбудуться значущі зміни стосовно політичної та економічної ситуації. Щоб згадані зміни пройшли слід насамперед поміняти владу.

Правляча псевдоеліта, родом з радянських часів, з більшовицьким менталітетом, КГБівським родоводом і мафіозними структурами сама себе не поміняє. ,,Донецька знать” немає нічого спільного з Україною, її мовою, культурою та історією.Вона зуміє лише грабувати державу і розколювати народ, чого доказів останнім часом вдосталь.

Виникає питання, що на це жителі України? Відчувається якась зневіра, пасивність та розгубленість. Чути голоси, що в Україні другого майдану не буде. Народ розчарований. У такому разі слід рахуватися з наданням російській мові статусу другої державної, а пізніше зі зміною української символіки та гімну, а в результаті перетворенням України в російську губерню. Бо таке завдання поставила перед агентами та п’ятою колоною в Україні Москва.

Ніхто не збудує держави за нас українців. Тиск ЄС, підтримка з боку Польщі чи дії української діаспори можуть тільки допомогти, але головним чинником повинен бути народ. Так було у випадку поляків, які криваво боролися з московсько-більшовицькою заразою у 1956, 1968, 1970, 1976, 1980 чи 1989 рр. Так було з угорцями у 1956 р. Згадаймо події 1968 р. в Чехословаччині. Їм вдалося, бо вірили, були відважними і наполегливими. Як каже англійське прислів’я: ,,Rome was not built in a day”. А наш Шевченко в поемі ,,Кавказ” написав: ,,Борітеся – поборете”.

Андрій Сидор