Спочатку співробітники Харківського національного університету радіоелектроніки побачили отаку пропозицію, від якої було важко відмовитись.
От що з того вийшло запозичено з коментарів до цієї світлини на Facebook:
Мені зателефонувала подруга, яка персонально була на цих зборах, інформую з її слів: було десь приблизно 200 осіб, виступали 6 запланованих докладачів, і 3 незапланованих. Що казали заплановані, і так усім зрозуміло. А от з незапланованих…2 дідка-маразматика кричали, що їм конче потрібно “руського язика”, чим не відрізнялися від запланованих. А от одна жінка(я попрохала довідатися її ім”я, бо країна повинна знати своїх героїв) аргументовано, тактовно, без образ та звинувачень виступила проти. Чим зірвала щире аплодування зали, яке помітно відрізнялось силою від реакції на заплановані виступи. Взагалі приблизно так: 16 проти, десь 100 за, інші – утрималися. Але, коли запропонували підписати “воззваніє до президента”, то з тих, що за – підписалося тілько половина. От так, товариші, у чистому вигляді за “рєгіональний язик” 25% “руськомовного” Харкова.