В липні цього року з ініціативи Українського клубу Слобідчини у видавництві “Права людини” вийшла друком збірка есеїв знаногоного українського мовознавця Юрія Шевельова, (автора понад п’ятисот робіт присвячених філології) під загальною назвою “Триптих про призначення України”.
В неї увійшло три есеї (“Москва, Маросейка”, “Над озером. Баварія”,”Четвертий Харків”) об’єднані однією темою, яка є дуже актуальною і зараз. Автор розмірковує в чому ж причина історичного занепаду України? Чому більш розвинута в культурно-духовному плані Україна, потрапивши в лабети відсталої Росії, швидко опинилася на узбіччі світової цивілізації?
Ю. Шевельов перебуваючи у повоєнній Німеччині, куди змушений був виїхати, щоб уникнути сталінських репресій, розмірковуючи над сумною долею своєї батьківщини, робить ряд висновків про причини того занепаду і обумовлює шляхи для його подолання, залишає майбутнім поколінням своєрідні дороговкази завдяки яким можна уникнути помилок минулого.
Основні “гріхи” українців автор вбачає в тому, що долучившись до розбудови Російської імперії, опинившись в ізоляції від Європи (чому насамперед дуже посприяв цар Пьотр І) українська культура почала відставати в розвитку, перестала модернізуватися, що врешті – решт призвело до того, що вона стала більш “не модною”, архаїчною. “Другий гріх” полягає в тому, що українці перестали покладатися на власні сили, виробивши в собі комплекс Кочубеївщини (вислужування перед Москвою) і нарешті “третій гріх” – український провінціалізм. Це намагання жити минулим, прямувати в зворотному напрямку – до свого коріння, замість того, щоб спираючись на свої національні традиції модернізувати і творити нову українську культуру. В подоланні цих “гріхів”, Ю. Шевельов і вбачав основним сучасним завданням українства.
Автор прямо називає головними ворогами українського відродження Москву, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини ( на сьогодні цей комплекс малороса-совка мабуть можна назвати і комплексом Колісниченківщини) .
Завдяки цим працям клубчани обрали його одним із своїх ідейних натхненників, наряду з іншими представниками нашої культури: Михайлом Драгомановим (“Чудацькі думки про українську національну справу”), Богданом Гаврилишиним (“До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє”) та львів’янином Романом Кісем, автором трилогії «Фінал «Третього Риму. Російська месіанська ідея на зламі тисячоліть». До речі, саме візит Р. Кіся до Харкова, надихнув небайдужих до долі України харків’ян об’єднатися і створити Український клуб Слобідчини, як своєрідну фабрику думок. Засідання Українського клубу Слобідчини, як раз почалися з розгляду концептуальних проблем розбудови сучасної України, а саме з питання про місце України в світі, про виклики і загрози, що стоять перед нашим суспільством нині, про базові демократичні підвалини державотворення, про шлях до громадянського суспільства, як основи успішного реформування України.
В найближчому майбутньому Український Клуб Слобідчини планує ініціювати видання та широке обговорення праць інших авторів, які зробили свій значний внесок у створення прогресивних концепцій побудови України майбутнього.
Станіслав Ніколенко
Харків, серпень 2012
