Заява Всеукраїнської правозахисної спілки «Коаліція з протидії дискримінації в Україні»

з приводу прийняття парламентом закону 10468 «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

м. Київ, 7 вересня 2012 р.

Учора, 6 вересня 2012 року, Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Отже, вирішальне слово за Президентом, який, за процедурою, має його підписати.

Коаліція з протидії дискримінації в Україні, яка об’єднує громадські організації та експертів, що працюють у галузі прав людини взагалі та у сфері протидії дискримінації зокрема, у зв’язку з необхідним, але неоднозначним прийняттям цього законодавчого акта

ЗАЯВЛЯЄ ПРО ТАКЕ:

  1. Ми, безперечно, вітаємо факт появи в Україні базового антидискримінаційного закону, прийняття якого є давно очікуваним. Адже цей закон є вкрай необхідним для представників багатьох соціальних груп із метою їх захисту від дискримінації.
  2. Зазначмо, що прийняття подібного закону виступало однією із жорстких вимог Євросоюзу в підписаному з Україною Плані дій із лібералізації візового режиму, який стосується кожного громадянина України.
  3. Однак, якщо від самого факту прийняття закону перейти до оцінки його змісту, то слід відзначити, що закон містить чимало вад. Так, наприклад, закон містить надто обмежений перелік антидискримінаційних ознак — перелік, який майже незмінним «перекочовує» з одного законодавчого акта в інший, не вносячи таким чином істотної новизни у те, заради чого існує антидискримінаційне законодавство, а саме — в соціально-правовий захист людей від несправедливого поводження. Крім того, закон не передбачає ані внесення змін до інших законодавчих актів України, ані створення ефективного механізму практичного захисту людей від дискримінації.
  4. Мотивація «надшвидкого» ухвалення антидискримінаційного закону, яке призвело до втрати ним належної якості, очевидна: це прагнення влади — уряду й парламенту — якнайшвидше догодити певним вимогам Євросоюзу уже протягом цього політичного сезону, ще до виборів, аби формально відзвітувати та отримати прихильність виборців.
  5. Така поспішність, на нашу думку, не личить ґрунтовному законодавчому процесові та не зіставна з важливими цілями, що їх переслідує антидискримінаційний закон. Адже урядовцям, які розробляли законопроект, і законодавцям, які його приймали, явно забракло часу для якісного врахування всіх обставин соціальної дійсності. Більше того: в гонитві за результатом було знехтувано процедурою належного громадського обговорення.
  6. Експерти Коаліції з протидії дискримінації ще з весни минулого року працювали над пропозиціями до антидискримінаційного закону та пропонували їх урядові, виходячи з європейських підходів у царині прав людини взагалі та в питаннях протидії дискримінації зокрема. На жаль, законотворцями не було враховано цілу низку слушних експертних пропозицій.
  7. Коаліція звертає увагу політичних сил, представниками яких було підтримано закон у Верховній Раді, що напередодні нових парламентських виборів репутаційні надбання від прийняття цього акта можуть бути знівельовані репутаційними втратами: усе залежить зараз від того, як відреагують на новосхвалений закон інші організації громадянського суспільства — громадські організації різних спільнот, професійні спілки, релігійні організації, дослідницькі інституції, мас-медіа тощо.
  8. Виходячи з недосконалості тієї редакції закону, в якій він проголосований парламентом, закликаємо на цьому етапі Президента України скористатися правом вето та повернути закон до парламенту на доопрацювання з урахуванням експертної думки вітчизняних і зарубіжних фахівців. Адже саме зараз триває оцінка цього закону з боку європейських аналітичних інституцій, висновків яких український парламент вочевидь вирішив не чекати, аби не прийшлося їх ураховувати.
  9. На нашу думку, ветування антидискримінаційного закону дозволить «красиво» з політичної точки зору позбутися наявних у ньому недоліків і зробити закон більш відповідним тим стандартам у сфері прав людини, які вже тривалий час є нормою у країнах Європейського Союзу.
  10. Незалежно від того, чи буде підписана главою держави проголосована вчора редакція закону 10468, Коаліція з протидії дискримінації в Україні працюватиме й надалі над тим, щоби було покращено базовий закон про протидію дискримінації, а також щоби задля реального захисту вразливих груп від дискримінації було впроваджено ефективні механізми застосування антидискримінаційного законодавства.

 

Координаційна рада
Коаліції з протидії дискримінації в Україні

(Назарій Боярський, Надія Величко, Ірина Федорович)

1 Comment

  1. Частью 4 статьи 268 Гражданского Кодекса Украины было установлено о том, что требования собственника или другого лица о признани незаконным правового акта органа государственной власти, органа власти Автономной Республики Крым или органа местного самоуправления, которым нарушено право собственности лица или другое вещное право, сроки давности не распрастраняются. Эта норма права была отменена действующей властью в декабре 2011 года.
    В части 4 статьи 78 Земельного Кодекса Украины указывается на то, что собственники земельных участков, или пользователи земельных участков, имевших эти земельные участки в своем распоряжении до 15 мая 1992 года не вправе требовать их обратно.
    Все это доказывает прямую дискриминацию по национальному признаку в отношении нашего народа.
    По первому факту, мы крымские татары не имеем права (с декабря 2011 г.) заявлять тербвания по имуществу либо по своим вещным правам, к органам государственной власти Украины, если срок нарушения превышает 6 месяцев и этот срок (по законодательству Украины) невозможно восстановить.
    По второму факту, мы крымские татары не имеем никакого права требовать возвращения земель находившихся в распоряжении коллективных хозяйств в Крыму, так как данная статья запрещает нам это требовать.
    Ни Милли Меджлис, ни Милли Фирка. ни Фонд исследований и поддержки коренных народов Крыма данные вопросы игнорируют и просто боятся о них заявлять. Это называется сговор с властью против народа. Нужна другая организация, типа Фронта Национально-Освободительного Движения. Методы движения должны быть лишены физического или вооруженного давления. Есть законы, даже в международном праве, которые могут нас привести к собственной государственности, без всяких смысловых ограничительных обозначений типа “автономии”. Работы много, на всех хватит. Если будем отмалчиваться, то скоро нас как народ, – не останется фактически. Против нашего народа действует программа ассимиляции и деградации. Наличие дискриминации в отношении нашего народа в действиях Государства (и государств СНГ) освобождается от доказываний.

Comments are closed.