У Олексієво-Дружківську санаторну школу-інтернат для дітей хворих на сколіоз завітав Герой України, неодноразовий чемпіон паралімпійських ігор з 2004 по 2012 роки, сліпий пловець Віктор Смірнов. Його приїзд організував донецький громадський діяч, потомствений шахтар Роберт Стешенко разом з Товариством імені Олекси Тихого, при підтримці директора школи-інтерната Лариси Василенко, та Донецького обласного управління освіти.
На зустріч зійшлася вся школа. Попереду сиділи малята початкових класів, далі старшокласники, вчителі й медики.
Герой зустрічі – Герой України – Віктор Смірнов виявився простим нашим донбаським хлопцем. Скромно, тихо він почав розповідь про себе, про свою долю, хто він є, чого досягнув. В дитинстві він потрапив у біду. «Ми живемо на Донбасі і кожний хлопчик, який мешкає біля шахти, знає, що таке «індивідуальний само-рятувальник» (спасатель), яким користуються шахтарі у аварійних випадках. Ось, розбираючи залишений кимсь рятувальник, стався його спалах і я втратив зір. Потім було довге, але безрезультатне лікування. Зустріч з тренером по плаванню Андрієм Казначеєвим різко змінила мою долю».
Вже у 2001 році Віктор вперше виїжджає до Таганрогу на змагання з плавання, де виконав розряд кандидата у майстри спорту. У травні 2002 року на Чемпіонаті України з плавання Смирнов став майстром спорту і кандидатом до Національної паралімпійської збірної команди України; виступив на Чемпіонаті світу в Аргентині на 7-ми дистанціях у класі S-11 і виборов 2 срібні та 4 бронзові медалі; став майстром спорту міжнародного класу.
У 2003 році спортсмен виїжджав на відкритий чемпіонат в Німеччину на змагання, де знову став переможцем і виборов 4 золоті медалі.
У 2004 році на ХІІ літніх Паралімпійськіх іграх в Афінах виборов 5 золотих нагород, 1 срібну, 1 бронзову. Став заслуженим майстром спорту, встановив чотири рекорди Європи.
Указом Президента України Леоніда Кучми № 1259/2004 від 19 жовтня 2004 року за виняткові спортивні досягнення на XII літніх Паралімпійських іграх у Афінах, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, піднесення спортивного авторитету України в світі багаторазовому чемпіону та призеру Паралімпійських ігор з плавання Віктору Сергійовичу Смирнову присвоєно звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка”.
У 2008 році на ХІІІ літніх Паралімпійськіх іграх у Пекіні виборов 3 бронзові нагороди.
У 2012 році на XIV літніх Паралімпійськіх іграх у Лондоні виборов 1 золоту нагороду, 1 срібну, 1 бронзову.
Таким чином, загальна кількість нагород здобутих Віктором Смирновим на Паралімпійськіх іграх склала 6 золотих, 2 срібні та 5 бронзових медалей.
Член спортивного клубу “Індустріальний союз Донбас.
У Донецьку проводять змагання серед дітей-інвалідів на честь Віктора Смирнова у рамках спартакіади “Повір у себе”. “.
На нашій зустрічі Віктор дуже коротко, без гонору розповів про всі ці свої досягнення. Але головним у його розповіді було бажання передати дітям настанову на здоровий образ життя, на прагнення до перемоги в усьому. Якщо він, сліпий, – досяг таких вершин, то чого можуть досягти вони, зрячі! Діти повинні вірити в себе, мати перед собою ясну ціль, йти до неї через всі негаразди й викрути долі. Своє життя треба цінити і направляти його на добрі справи, на захист скривджених, на працю, на любов до ближнього.
Віктор зробив наголос, що якщо присутні будуть курити, не дай боже, пити, займатися недобрими справами, пристосовуватися до життя і не бути активним громадянином, то їхнє життя буде витрачене марно. І це дуже нагадало мені рядки з життєвої настанови нашого видатного земляка Олекси Тихого «Хто я?, для чого живу?…». може саме ці питання виникнуть у дітей після зустрічі з Віктором?
Свого часу, майже пів століття тому, Олекса Тихий писав: «Донеччина — це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібним». Так от Віктор Смірнов це «гарний приклад для всієї України…».
Користуючись нагодою я подарив школі від товариства Олекси Тихого двотомник праць Олекси, надрукований Донецькою Облдержадміністрацією в минулому році на його 85-річчя, книгу громадської діячки, донеччанки Людмили Огнєвої «На перехресті думок», де вперше зібрані всі відомі педагогічні статті і праці Тихого, книгу Київського видавництва Смолоскип «Мова-народ», упорядковану сином Олексія Івановича – Володимиром Тихим. З Ларисою Василенко, директором школи, ми домовилися разом створити в бібліотеці закладу куточок Олекси Тихого. Бібліотека отримала також бестселер місцевого краєзнавства книгу «Відома й невідома Олексієво-Дружківка», а також по декілька примірників «Чорного ворона» Василя Шкляра й «Червоний» Андрія Кокотюхи.
Віктору діти подарували свої художні роботи, зроблені своїми руками. Всі вони бури зроблені рельєфно, щоб не маючи зору, Віктор міг на помацки оцінити їх і відчути тепло рук, які їх зробили.
В кінці зустрічі всі діти обступили нашого героя, кожний намагався доторкнутися до нього, потиснути йому руки, погладити його одяг… Для них він вже був свій.
Фото на пам’ять, радісні лиця дітей і Героя України Віктора Смирнова, який, по великому рахунку, для нас, дорослих у свої 26 – ще теж велика дитина. І саме до його слова більше дослухаються молоді українці. Тому й так важливі такі зустрічі.
Євген Шаповалов
депутат Олесієво-Дружківської
делищної ради
