Здається, у країні народ починає використовувати спонтанно захист від свавілля носіїв владних повноважень.
Майже повна відсутність справедливого судочинства і належної кримінальної юстиції змушує людей використовувати самозахист…
І тут доречна цитата із Декларації незалежності Америки 1776 р.:
“Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для осягнення своєї безпеки і щастя. Розважність, звичайно, підказує не змінювати здавна встановлені уряди з дрібних і минущих причин; згідно з цим цілий досвід свідчить, що людство воліє радше терпіти, поки лихо стерпне, ніж виправляти лихо скасуванням звичних форм. Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому. Таке було довготривале страждання наших колоній, і така тепер є конечність, що примушує їх змінити усталені форми правління”.
Конституція є соціальним контрактом у суспільстві, відповідно до якого правителі наділяються повноваженнями забезпечувати безпеку і добробут населення, що засновано на повазі гідності людини і рівності її у правах.
Джерело легітимності влади — отже, повага гідності людини і виконання певних обов’язків стосовно захисту прав людини.
В інакшій системі координат влада втрачає сенс свого буття.
Водночас, радянська спадщина правління, чи то події у Врадіївці, а тепер — у Святошинському районі міста Києва наглядно демонструють, що влада — найбільш потенційний порушник прав людини (це до речі, аксіома будь-якого німецького підручника з конституційного права).
Per se найбільший злочинець не є найпотенційнішим порушником прав людини, бо у такому випадку неналежне розслідування правопорушення чи злочину все рівно ставить саме державу як найбільш злісного порушника прав людини. Бо саме держава покликана забезпечити правопорядок і захист людей від злочинців.
Держава має пам’ятати, оскільки ми — громадяни, — ділимося з нею частиною своєї свободи, саме вона несе всю повноту відповідальності за стан речей.
Інші випадки можна розглядати у двох площинах:
1. Якщо індивід не відстоює свої права, то він стає просто живою істотою, невільною людиною, рабом, а звідси
2. Держава перетворюється не в носія повноважень, а на джерело сваволі і інституалізовним засобом гноблення,
про що і власне говорили ще автори американської Декларації незалежності.
Dixi!
Михайло Савчин
Не обязательно копать так далеко и глубоко. Тем более, что американские декларации XVIII века не имеют отношения к правовому полю Украины, в отличие от надлежащим образом ратифицированной Декларации прав человека, текст которой, в связи с этим, не просто является законом Украины, но и превалирует над любым другим национальным законодательством. А там есть такая фраза: “во избежание народного восстания, правление должно быть демократическим”. Да и Конституция Украины говорит, что “единственным источником власти является народ”. Все это означает, что Янукович, МВД и все прочие осуществляют свои полномочия исключительно условно – постольку, поскольку они держатся в определенных рамках. Иначе – народ не потерпит никакой деспотии. А кому из них это не нравится – пусть едут править в Туркменистан, КНДР и т.п. Только там они найдут достойное применение своим дарованиям.