Пише художник Володимир Кузнецов в ФБ.
Цензура в Арсеналі. На запрошення організаторів виставки Велике і Величне я запропонував роботу Коліївщина:Страшний Суд. Незважаючи на те, що куратор виставки Наталя Заболотна кілька днів постійно була присутня під час виконання роботи, тільки що вона мене повідомила, що вхід в Арсенал мені заборонено, речі з місця роботи прибрані, сама робота експонуватися не буде. Остання фото роботи в процесі виконання.
…. роботу знищено. тепер на її місці чорний прямокутник 11х5 метрів. дякую всім, особливо охоронцеві, який підкинув кілька важливих ідей під час її створення. виявляється, пекельні муки засліплених провладних елементів, п‘яних потвор, ганебних ментів, брехливих судей зображати заборонено. Привіт, середньовіччя!
Версія адміністрації Арсеналу викладена тут (в статті прекрасно ВСЕ)
Директор Арсенала закрасила черной краской картину, высказывающуюся против церкви и власти
Художник коментує цю версію так:
“художник не представил эскиз своего будущего произведения, отметив, что работает без предварительной разработки материала…”– брехня, я сказав, що все базуватиметься на сюжетах класичних сюжетах Коліївщини та Страшного суду та українських новин. А робота створюється без фіксованого ескізу для того, аби новини були найсвіжішими, з перших вуст.
З коментарів на ФБ
Какой пиздец, этого даже московские быки охранники себе не позволяли, когда “Война” вывесилась в русском Леттризме где на заборе хуй в принципе везде
Директор, ебать, Директор, не бык охранник – лично закрасила картину чорной краской.
Это блять достойно короткометражки пусть и постановочной – Директор музея берет ведро и хуячит, лето прийшло – она хуячить, зима прийшла – хуячить и так по кругу, старая вже стала – и хуячить, уже еле дышит – а все равно..(с) Владимир Нестеренко
Ну і бекграунд….
вообще мне было удивительно, когда пресса связывала мой приход в МА, в эти руины – без туалетов, без отопления, на тот момент, без полов – с изменениями в политической карьере мужа (муж Игорь Савченко, депутат шестого созыва, как раз в те дни сменил фракционную принадлежность с БЮТ на ПР)
Впрочем, надо отдать Заболотной должное: уже через десять минут беседы, обсуждать с ней политические симпатии супруга и “фактор Левочкиных” желания не возникает – настолько увлеченно, интересно, небанально эта молодая женщина с эффектной внешностью рассказывает о своей работе, украинском искусстве, идеях по его продвижению в мире и т.д. Музейным делом она действительно – в хорошем смысле – “болеет”. И заражает других…
писав сайт LB.UA ще півроку тому
