сумлінню
хероям україни
драчу іванові,
павличкові дмитру
та матвієнко ніні
посв’ячується
або:
Чи в героїв України
є – бодай якесь – сумління?
або:
Не шукаймо ворогів
серед ляхів та жидів.
Не шукаймо ворогів
навіть серед москалів.
А приглянемось уважніш
ми до своїх херо-їв …
Читать, співать, строчити вірші
у нас уміють майже всі …
Втекти в Росію чи Канаду?
– такими греблю хоч гати…
Навіть любити Україну
вони навчились “сдалєка” …
Пролити ж кров (ворожу кров!) – таких чомусь у нас нема.
Хоч не багато – а були
на “а” Мазепа і Петлюра,
Бандера теж кінчавсь на “а” …
Ті воріженькам кров спускали
й свою козацьку проливали.
В раю рабів й раба ж нема …
Історія? Вона ж повія!!!
Погляньте саме з козака
саме вона раба зробила …
І бур’яном Вкраїну вкрила.
Бур’ян долиною і яром
І за бур’яном ніц не видко
не чуть за бур’янами ніц …
лиш чути Свєту Лободу,
ще й Повалійку чути …
і часом пані Матвієнко
з КАЛ -існічєнком чути.
І серед цього бур’яну
павич і павочка блукають
для Кучми та для Крав-“ЧК”
електорат вони збирають…
Коли Наш Стус у Їх тюрмі
повільно кровію стікає
Маланюка в той час клене
той, хто і Папу проклинає …
Хтось там у памперси наклав
й”вождем” той хтось
став дихать й пчихать
“О ти програмо сонцесяйна”,
допоможи як мати вижить”
Заріс город, заріс ставок
(неначе прапорами
на враже свято восени)
бур’яном й будяками
І повалійна лобода
бур’яни засіває
(неначе в клубі) в бур’янах
нам павочка співає …
Ходить пава,
походжає
щось ніби збирає
пір’я губить,
губки крутить
щось в рукав ховає …
гострі зубки виставляє,
макіяж справляє
й безупинно весь свій вік
співає, співає, …
жити павочці ж потрібно
тому і співає…
тому пір’ячко згубила,
макіяж тому зробила,
тому й зубки показала,
тому книжку написала,
тому в книжечці збрехала,
тому книжку продавала,
тому в церкву походжала,
тому свічечку поклала,
тому Бога прославляла,
тому змовчану сльозу
(й хресний шлях сльози тому)
тихо
витирала…
не херой україни
вадим смогитель
Не треба чекати пророчих слів від тих, хто на хліб і сало до нього у власть прідєржащіх заробляє. Це москидами привита звичка , що пает в расєї більше ніж пает. А за ними йдуть актори-ліцедії, художники, компоністи тощо… Вони, дійсно, вірно служать хану, чи то батию, чи то сталіну-лєніну-путіну. Не чекаймо від них вірної дії, тому й не зважаймо на них, бо не варті вони нашої уваги. Секретарі кпссних парткомів не можуть бути вірними за своїм визначенням. То ми дурні, що їм повірили. А вони свої 30 рібняків отримали та й, мабуть, мудрують над новими паскудствами, ці “балакучі тіточки”. Були у нас і є пророки – Шевченко, Стус. Та чи прислухаємось ми до їхніх настанов? Ось о чім питання має бути.
Так, ви маєте рацію