Львів, 28 жовтня 2013 р.
Президентові
Національної академії наук України
академіку Патону Борису Євгеновичу
Президія НАН України,
м. Київ, вул. Володиимрська, 54
Факс: (044) 234-32-43
ЗВЕРНЕННЯ
Високоповажний Борисе Євгеновичу!
Повідомлення останніх днів у засобах масової інформації та соціальних мережах про загрозу ліквідації двох важливих установ гуманітарного профілю в структурі Національної академії наук України – Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського та Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, викликають зрозумілу стурбованість і занепокоєння академічної спільноти Українського католицького університету.
Упродовж багатьох років наш Університет підтримував з обидвома інституціями тісні партнерські контакти, котрі уможливили реалізацію низки спільних наукових і навчально-освітніх проектів та державних програм. Ця довголітня співпраця (зокрема з Львівським відділенням Інституту археографії) засвідчила важливість цих інституцій у гуманітарному просторі нашої країни. Після проголошення незалежності України вони в особливий спосіб спричинилися до відновлення традицій національної історіографії та започаткували нові напрямки наукових досліджень – археографія, грушевськознавство, джерелознавство історії України, сходознавство (у т. ч. вірменські студії) тощо, – які «вписують» Україну в ширший міжнародний контекст. Фундатор Інституту сходознавства – вчений світової слави, академік Омелян Пріцак (який стояв біля витоків Українського наукового інституту Гарвардського університету), а також засновники Інституту археографії – Ярослав Дашкевич і Павло Сохань, заклали тривкі підмурівки якісної академічної науки, які після їхнього відходу у Вічність потребують особливої турботи й опіки Національної академії наук України.
Тому викликають здивування непрозорість і непублічність обговорення справи ліквідації Інституту сходознавства й Інституту української археографії та джерелознавства на рівні Президії НАНУ. Комплексна перевірка діяльності Інституту археографії, здійснена в 2011 р., не виявила суттєвих недоліків у його роботі. Тому вражає той факт, що дана обставина не стала на заваді Президії НАН України поставити питання про ліквідацію інституту, тим самим іґноруючи діючі правові процедури, експертні оцінки ефективності його діяльності та громадську думку.
Звертаємося до Вас, Борисе Євгеновичу, з проханням запобігти ліквідації обидвох інститутів, що нанесе непоправну шкоду українській гуманітаристиці.